Відсутність солдата у місці служби більше 10 днів є злочином, а не адміністративним правопорушенням – Верховний Суд

Самовільне залишення солдатом військової частини та його відсутність за місцем військової служби в умовах воєнного стану більше як 10 діб утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу а не адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП. На це вказав Касаційний кримінальний суд у постанові від 19.11.2024 по справі № 574/726/22.

Обставини справи

Військовослужбовець без поважних причин 28.09.2022 самовільно залишив позиції військової частини та попрямував до свого місця проживання.

Надалі 11.10.2022 він був виявлений командиром взводу, після чого він добровільно з’явився до місця розташування військового підрозділу.

Суди попередніх інстанцій визнали винуватим та засудили обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК. У касаційній скарзі захисник стверджує про те, що дії засудженого слід кваліфікувати як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, оскільки він самовільно залишив військову частину в умовах особливого періоду та був відсутній 8 діб.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

ККС зазначив, що ст. 172-11 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність військовослужбовця за самовільне залишення місця служби тривалістю до десяти діб.

Так, стаття 172-11 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за:

- самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб (частина 1);

- самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб (частина 3);

- діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду (частина 4).

Разом з тим суди на підставі досліджених доказів установили, що засуджений самовільно залишив військову частину та був відсутній за місцем військової служби в умовах воєнного стану більше 10 діб, що утворює склад злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, а не адміністративного правопорушення.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.