Аудитслужба у Верховному Суді продовжує наполягати на своїй ролі «ревізора» для судів, незважаючи на судові рішення та чинний закон

Як відомо, у грудні 2024 року Президент підписав закон 4042-IX про реформу Рахункової палати (законопроект 10044-д). Зокрема цим законом вже безпосередньо закріплено, що саме Рахункова палата здійснює заходи аудиту щодо використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності апеляційних і місцевих судів.

Відповідної позиції органи влади притримувалися і раніше. Однак у 2024 році, як раніше писала «Судово-юридична газета», Державна аудиторська служба вирішила стати ревізором судів, повернувшись до практики 2011 року, коли Контрольно-ревізійне управління (КРУ) тиснуло на окремі суди, будучи учасником судових справ.

Після цього Рада суддів України фактично звинуватила Державну аудиторську службу у тиску на суди і звернулася до Кабміну та Верховної Ради з проханням відреагувати на ризики, що можуть вплинути на незалежність судової гілки влади. Зі свого боку, у Держаудитслужбі послалися на лист послів країн «Великої сімки», як на стимул до перевірок судів.

Наразі це питання, як вже було сказано, більш чітко врегульовано законом.

Відповідну позицію ще до прийняття закону висловили і суди у своїх рішеннях, вказавши, що у законодавстві закріплено вичерпний перелік підконтрольних Державній аудиторській службі установ, і серед вказаного переліку судові органи відсутні. А стосовно діяльності судової гілки влади в Україні діє спеціальне законодавство.

Зокрема, як раніше писала «Судово-юридична газета», на це вказав у своєму рішенні від 17 вересня 2024 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд по справі 280/7711/24. Предметом спору став наказ Аудитслужби від 24 травня 2024 року №108, яким позивача (Запорізький окружний адміністративний суд) було включено до переліку установ, що підлягають інспектуванню у третьому кварталі 2024 року. Суд просив визнати наказ протиправним та скасувати його в цій частині, наголошуючи, що Держаудитслужба не має повноважень контролювати судову владу. Позов було задоволено, а наказ визнано протиправним. Третій апеляційний адміністративний суд 15 січня 2025 року залишив це рішення без змін.

Втім, Державна аудиторська служба вирішила «йти до останнього» та оскаржити ці рішення до Верховного Суду – хоча вже є чинним відповідний закон, яким встановлено відсутність у неї повноважень «ревізувати» діяльність судів.

До того ж, з цього приводу вже існує позиція Верховного Суду.

Так, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 по справі №804/902/16 підтвердив, що контроль за фінансами судів здійснюють ДСА та Рахункова палата, а не Держаудитслужба.

Більш того, Конституційний Суд у рішенні від 27.10.2020 № 13-р/2020 підкреслив, що будь-який контроль за судами з боку виконавчої влади є неприпустимим, оскільки порушує принцип незалежності.

Однак, на думку Аудитслужби, законодавство не забороняє їй контролювати суди, а Закон «Про Рахункову палату» не визначає суди як винятково підконтрольні Рахунковій палаті.

Отже, Держаудитслужба все одно продовжує наполягати на своїй позиції, хоча Закон про засади здійснення фінансового контролю №2939-ХІІ та Положення про Держаудитслужбу не включають суди до підконтрольних установ, і контроль за фінансово-господарською діяльністю судів здійснюють Рахункова палата (стаття 98 Конституції) та Державна судова адміністрація України (стаття 148 Закону «Про судоустрій і статус суддів»), проведення перевірок Держаудитслужбою загрожує незалежності судової влади, що суперечить Конституції та рішенню Ради суддів України від 1.08.2024 № 24, а новий закон 4042-ІХ остаточно закріпив повноваження за Рахунковою палатою.

Виникає питання доцільності витрачання бюджетних коштів на чергове судове оскарження у Верховному Суді, якщо раніше і сам Верховний Суд, і Конституційний Суд, і законодавець, спираючись на Конституцію України, вже висловили позицію, що судова влада як окрема гілка не підлягає контролю з боку органів виконавчої влади, таких як Держаудитслужба.

Таким чином, Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду належить або притриматися своєї сталої позиції, або ж змінити її. Вочевидь, у другому випадку – у разі відступу від попередньої позиції, справу доведеться розглядати у складі палати.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.