Застосування судом спецконфіскації, яка не була передбачена в угоді про визнання винуватості, є підставою для оскарження вироку – Верховний Суд

Застосування судом першої інстанції спеціальної конфіскації, яка не була передбачена в угоді про визнання винуватості, є підставою для апеляційного оскарження вироку, яким затверджено цю угоду. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15 травня 2025 року по справі 444/77/24.

Обставини справи

Місцевий суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченою, визнавши її винуватою за ч. 1 ст. 239 КК. На підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК постановив конфіскувати автомобіль (мікроавтобус) чорного кольору марки «Ford Transit Custom» у дохід держави.

Захисник подав апеляційну скаргу (прохальну частину), в якій просив змінити вирок у частині конфіскації автомобіля в дохід держави та повернути автомобіль «Ford Transit Custom» обвинуваченій. Водночас скаржник повідомив суду, що обґрунтування своєї позиції надасть у доповненні до апеляційної скарги.

Суддя апеляційного суду відмовив у відкритті провадження, зазначивши, що захисник оскаржує судове рішення виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржене згідно з положеннями ст. 394 КПК.

У касаційній скарзі захисник зауважує, що в угоді про визнання винуватості не йшлося про застосування конфіскації автомобіля. Таким чином, на думку захисника, суддя апеляційного суду, не перевіривши виконання місцевим судом перед ухваленням рішення про затвердження угоди приписів, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК, допустив істотне порушення кримінального процесуального закону і безпідставно позбавив його права на доступ до правосуддя.

Позиція Верховного Суду

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати в угоді про визнання винуватості, що саме підлягає спеціальній конфіскації, а обвинувачений, підписуючи цю угоду, – погодитися із застосуванням такого заходу кримінально-правового характеру.

В угоді про визнання винуватості, укладеній між прокурором і обвинуваченою, жодним словом не згадувалося про умови спеціальної конфіскації, але суд першої інстанції, незважаючи на це, застосував до обвинуваченої такий вид примусу.

Хоча в апеляційній скарзі вказувалося на порушення місцевим судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК, що згідно з правилами ч. 4 ст. 394 цього Кодексу може бути підставою для апеляційного оскарження постановленого за угодою про визнання винуватості судового рішення обвинуваченим, його захисником, законним представником, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, зауваживши, що судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону та право сторони захисту на апеляційне оскарження судового рішення.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.