Еволюція тиску на суддів: від звільнень до гібридних реформ у практиці ЄСПЛ
Останнім часом втручання в діяльність суддів, як в Україні так в країнах Ради Європи набуло глобальних масштабів. Але при цьому раніше традиційні механізми тиску поступилися місцем новим більш витонченим інструментам, таким як гібридні судові реформи, дострокове припинення повноважень та використання дисциплінарних палат як каральних органів.
Для українських представників Феміди це питання є критичним, оскільки національна судова система перебуває у стані перманентної реформи ще з 2016 року. Аналіз справ Європейського Суду з прав людини дозволяє виокремити стандарти якості закону та процесуальної чистоти, які є обов’язковими для збереження верховенства права.
Звільнення під виглядом реформи: Справа GOLOVCHUK v. UKRAINE
Справа Світлани Головчук, судді Вищого адміністративного суду України, ілюструє прецедент правової невизначеності, що виник після реформи 2016 року. Заявниця опинилася в ситуації, коли її суд було ліквідовано, а її саму de facto усунуто від виконання функцій без офіційного звільнення.
ЄСПЛ визнав такі дії втручанням у приватне життя, що порушує статтю 8 Конвенції. Суд підтвердив, що тривале перешкоджання виконанню суддівських функцій без звільнення є втручанням у приватне життя, оскільки це позбавляє суддю можливості професійного розвитку та налагодження стосунків у професійному середовищі.
Хоча держава має право на реформи, вона зобов’язана забезпечити переведення суддів, які підтвердили свою кваліфікацію, до інших судів. Відсутність пропозицій щодо переведення протягом 6 років була визнана незаконною.
Ба більше, заявниця не мала ефективного засобу захисту, щоб оскаржити свою бездіяльність у професійному статусі, що становило непропорційне обмеження права на доступ до суду.
Криміналізація та залякування: Справа MORAWIEC v. POLAND
Справа судді Беати Моравєц демонструє використання кримінальних проваджень та зняття імунітету як інструменту тиску на суддів, які публічно критикують дії влади. Беата Моравець — колишня президентка Асоціації суддів та одна з найбільш активних критиків судової реформи, яку впроваджував партійний уряд.
У жовтні 2020 року Дисциплінарна палата Верховного Суду Польщі, ухвалила рішення зняти суддівський імунітет, відсторонити суддю від виконання посадових обов'язків та скоротити її заробітну плату на 50%.
Формальним приводом для таких кроків стали звинувачення у корупції — нібито отриманні телефону та привласненні коштів. Сама суддя відкидала ці звинувачення, називаючи їх політичною помстою за її громадську позицію.
Зняття імунітету Дисциплінарною палатою ВС Польщі було визнано таким, що здійснено органом, який не є «судом, встановленим законом».
Так, головні порушення, визнані ЄСПЛ — це порушення статті 6 Конвенції (право на справедливий суд). Дисциплінарна палата Верховного Суду не є судом, створеним на підставі закону («tribunal established by law»). ЄСПЛ послався на свою усталену практику (Reczkowicz, Juszczyszyn, Tuleya) і підтвердив, що спосіб формування палати (призначення суддів через переформатовану Національну раду судочинства) суперечить вимогам незалежності та неупередженості.
Суд встановив причинно-наслідковий зв'язок між критичними заявами судді щодо судової реформи та спробою притягнути її до кримінальної відповідальності.
Відсторонення судді від посади та зменшення зарплати на 50% суттєво вплинули на її професійне життя, репутацію та внутрішнє коло приватного життя. Втручання не відбувалося згідно із законом, оскільки рішення ухвалене органом, який не є законним судом.
Також ЄСПЛ визнав порушення статті 10 Конвенції. Заходи проти судді були помстою за її активну публічну критику судової реформи. ЄСПЛ наголосив, що судді мають не лише право, а й обов'язок висловлюватися на захист верховенства права, коли воно під загрозою.
Суд підкреслив системний характер проблеми: Дисциплінарна палата була інструментом політичного тиску на суддів, які виступали проти реформи судової системи.
Свавільне переведення: Справа BILIŃSKI v. POLAND
Суддя Лукаш Білінський був переведений із кримінальної палати до палати з питань сім'ї проти своєї волі та без належного судового контролю за таким рішенням. Суддя активно розглядав справи про адміністративні правопорушення, пов’язані зі свободою зібрань і вираження поглядів, зокрема контрдемонстрації проти урядових заходів та акції протесту проти судової реформи.
ЄСПЛ виснував, що захист від свавільного переведення між палатами одного суду, якщо вони спеціалізуються на різних галузях права, підпадає під захист ст. 6 Конвенції. Якщо переведення збігається з критикою судді з боку політиків або ухваленням ним «незручних» рішень, це створює обґрунтовану підозру в свавіллі.
Суддя був позбавлений можливості оскаржити переведення до незалежного і неупередженого суду, створеного на підставі закону. Відсутність можливості оскаржити таке переведення в незалежному суді визнана порушенням самої суті права на доступ до правосуддя.
Ad Hominem законодавство: Справа BAKA v. HUNGARY
Справа стосувалася передчасного припинення мандата Андраша Бака на посаді президента Верховного суду Угорщини та одночасно президента Національної ради правосуддя, у зв’язку з конституційною реформою 2011 року, яка змінила назву суду на «Kúria» та ввела нові вимоги до кандидатів. Мандат судді був припинений за 3,5 роки до закінчення терміну.
Суддя активно критикував судову реформу уряду, зокрема зниження пенсійного віку суддів, зміни до організації судів та повноважень Національної ради правосуддя. Його виступи, у тому числі в парламенті, були спрямовані на захист незалежності судової влади.
Нова конституційна реформа та перехідні положення (Transitional Provisions) передбачили дострокове припинення мандата президента Верховного суду саме в той момент, коли він займав цю посаду.
ЄСПЛ вказав, що закони, спрямовані проти конкретної особи (ad hominem), суперечать принципу верховенства права. Суддя мав аргументоване право на захист від свавільного припинення мандата президента Верховного суду, проте така умова не виконана, оскільки національне право не виключало доступ до суду в загальний, абстрактний і передбачуваний спосіб. Припинення мандата було закріплено на конституційному рівні саме для того, щоб уникнути судового контролю.
Відсутність будь-якої можливості оскаржити припинення мандата означала порушення сутності права на доступ до суду.
ЄСПЛ зазначив, що заходи проти судді були помстою за його публічну критику судової реформи в офіційній якості президента Верховного суду та Національної ради правосуддя. Втручання в його діяльність не було передбачене законом у розумінні Конвенції, не переслідувало легітимної мети і не було необхідним у демократичному суспільстві. Воно мало ефект залякування (chilling effect) щодо інших суддів, які могли б критикувати реформи, що підривають незалежність судової влади.
Судді мають право, і навіть обов’язок, публічно захищати незалежність судової влади та верховенство права.
ЄСПЛ підкреслив, що незалежність суддів — це не лише інституційна, а й індивідуальна гарантія. Передчасне припинення мандата президента Верховного суду без об’єктивних підстав є неприпустимим.
Аналіз європейської судової практики свідчить, що втручанням у діяльність суддів може вважатися будь-яка дія держави — законодавча, адміністративна або кримінальна — якщо її метою чи наслідком є підрив особистої автономії судді або інституційної незалежності судової влади.
Підхід Європейського суду з прав людини відійшов від формальної перевірки законності рішень до глибшого аналізу реальних мотивів державних органів. Якщо під виглядом реформ чи інших державних заходів фактично здійснюється спроба вплинути на судову владу, таке втручання може бути визнане несумісним зі стандартами верховенства права. Для України врахування відповідних прецедентів є важливим у контексті подальших реформ судової системи. Незалежність суддів розглядається не як привілей окремої професійної групи, а як ключова гарантія права кожної людини на справедливий суд.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
