Суд надає лише право на шлюб у 16 років: неповнолітня сама вирішує, чи скористатися цим правом

 В Україні активно обговорюють проєкт нової редакції Цивільного кодексу, який об’єднає в собі також положення Сімейного права.

Як писала «Судово-юридична газета», згідно із запропонованими змінами пропонується надати можливість одружуватися з 14 років у випадку вагітності або народження дитини, а також з 16 років за рішенням суду.

От тільки в суспільстві з цього приводу вже виникло чимало дискусій: чи не буде таке нововведення свого роду можливістю уникнути кримінальної відповідальності або декриміналізації деяких положень КК України.

Водночас в Україні існує судова практика, коли дівчина 16 років зверталася до суду з проханням надати їй право на шлюб. Йдеться про справу № 159/125/24.

За матеріалами справи, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви, зазначивши, що заявниця не навела переконливих доводів і не надала доказів того, що шлюб до досягнення нею шлюбного віку відповідатиме її інтересам. Це рішення оскаржив потенційний чоловік як заінтересована особа, а заявниця підтримала апеляційну скаргу. Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції, після чого чоловік звернувся до суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що вони познайомилися 9 серпня 2021 року. Між ними виникло тепле та щире спілкування. Чоловік у січні 2022 року фактично освідчився дівчині, і вона прийняла пропозицію. Враховуючи, що її коханий є досвідченим адвокатом із колосальним життєвим досвідом, він завжди знаходив вихід із складних життєвих ситуацій та радив їй, як і коли діяти, щоб все відповідало закону і було корисним для неї.

З настанням 16-річного віку вони з коханим почали регулярно бачитися та спілкуватися, обговорювати теми шлюбу, сімейних обов’язків та спільного сімейного життя. Батько заявниці, як законний представник, не заперечує проти її спілкування з чоловіком. Шлюб, на думку заявниці, буде відповідати її інтересам.

Слід підкреслити, що при розгляді апеляційної скарги заінтересованої особи апеляційний суд встановив, що заявниця має матір, однак перебуває з останньою в неприязних стосунках, самостійно, після досягнення 16 років, обрала місце свого проживання разом із батьком та не вважає за необхідне погоджувати свої дії з матір’ю.

Матір неповнолітньої не схвалювала стосунків доньки з особистих мотивів, у зв’язку з чим її не повідомляли про звернення доньки з відповідною заявою. Як пояснила матір чоловік за віком старший за заявницю більш ніж на 20 років, має юридичну освіту; його думка та бачення щодо необхідності одержання права на шлюб неповнолітньою заявницею є домінуючою, що зумовлено як віком, так і юридичним фахом.

Тому апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що рішення суду оскаржила заінтересована особа, тоді як сама заявниця погодилася з рішенням суду першої інстанції про відмову у наданні права на шлюб та рішення не оскаржувала. Правильність прийнятого судом рішення підтверджується і безпосередніми діями неповнолітньої заявниці, яка з висновками суду погодилася та рішення не оскаржувала.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення — без змін.

Водночас таку правову позицію обговорили суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат та науковця Інна Спасибо-Фатєєва. Дискусія відбулася в межах чергового спільного заходу «Діалоги суддя – науковець» і була присвячена темі «Надання судом права на шлюб», повідомляє пресцентр Судової влади України.

Судля ВС Василь Крат зазначив, що відповідно до статей 25 та 26 Цивільного кодексу України та статей 14 і 23 Сімейного кодексу України право на шлюб є особистим немайновим правом, яке набувається після досягнення певного віку. Загалом особа має право вступати в шлюб з 18 років, проте за рішенням суду це право може бути надане з 16 років, якщо це відповідає її інтересам.

Учасники дискусії обговорювали, як визначати, чи відповідає надання права на шлюб інтересам неповнолітньої особи. Суддя Василь Крат пояснив, що частина 2 статті 23 СК України є оціночним положенням, яке дає суду можливість перевіряти цю відповідність на свій розсуд. Для цього суд оцінює психофізичну зрілість особи, її здатність до розсудливості та усвідомлення значення шлюбу. У цьому сенсі суд виступає як «rater familias» у римському праві. Водночас саме особа, яка звертається до суду, повинна довести свою готовність до шлюбу.

Суддя Василь Крат навів приклад Італії, де Цивільний кодекс передбачає обов’язкову участь прокурора у справах про надання права на шлюб особам, які не досягли встановленого віку. В Україні ж стаття 19 СК не передбачає обов’язкової участі органу опіки та піклування, що могло б допомогти оцінити інтереси неповнолітньої.

Суддя також зазначив, що у таких справах можуть бути зацікавлені інші особи, які повинні надавати суду інформацію про те, чи відповідає надання права на шлюб інтересам неповнолітньої. Це допомагає уникнути ситуації, коли суд вирішує питання «один на один» із заявником.

Ще одним важливим аспектом є роль батьків, особливо якщо вони мають протилежну думку щодо шлюбу своєї дитини. Хоча батьки не є сторонами спору, а неповнолітня не вступає з ними у суперечку, їхні думки та аргументи важливо враховувати.

Василь Крат зауважив, що потенційне рішення суду не захищає безпосередньо інтересу заінтересованої особи. Бо це рішення – про надання неповнолітній особі права на шлюб. А далі вона може реалізувати це право або ні, після цього треба ще пройти процедуру реєстрації шлюбу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.