Формальний родич більше не підстава для відмови у звільненні з лав ЗСУ за сімейними обставинами: нова позиція Верховного Суду

Сьогодні процес звільнення з військової служби за сімейними обставинами залишається однією з найбільш складних та дискусійних тем. І головним каменем спотикання часто стає тлумачення норми щодо відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю. Наприклад, цікаве питання, чи є наявність дорослої онуки абсолютною перешкодою для звільнення військовослужбовця, який має доглядати за матір’ю з інвалідністю?

Донедавна судова практика у подібних спорах часто обмежувалась формальним підходом. Раніше формальна наявність родича в документах ставала підставою для відмови у звільненні. Однак постанова Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 520/14746/25 суттєво змінює цей підхід. У своєму рішенні суд запровадив більш гнучкий критерій, а саме реальну можливість здійснення догляду.

Формальний бар’єр

Позивач — військовослужбовець ЗСУ подав рапорт про звільнення на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Підставою стала необхідність постійного догляду за матір’ю, яка має інвалідність І групи та, згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, потребує сторонньої допомоги.

Втім, військова частина відмовила у звільненні. Своє рішення вона обґрунтувала тим, що у жінки є онука — донька військовослужбовця. Оскільки онука є родичем другого ступеня споріднення і сама не потребує догляду, командування дійшло висновку, що саме вона може забезпечити необхідну опіку над бабусею.

Цю позицію підтримали суди першої та апеляційної інстанцій. Вони зазначили, що закон не вимагає обов’язкового спільного проживання доглядача з особою, яка потребує допомоги. Також суди вказали, що наявність у онуки власних дітей та чоловіка-військовослужбовця не є достатньою підставою, аби вважати догляд за бабусею неможливим.

Тлумачення права від Верховного Суду

Переглядаючи справу, Верховний Суд застосував комплексний підхід до тлумачення норм права, відмовившись від спрощеного трактування обставин.

Поняття «член сім’ї»

Позивач наполягав, що онука не може вважатися членом сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України, оскільки не проживає разом із бабусею. Втім Верховний Суд зазначив, що поняття «член сім’ї» не має універсального визначення у законодавстві.

Так, у Житловому кодексі України воно пов’язується зі спільним побутом і проживанням, тоді як у Податковому кодексі України та антикорупційному законодавстві — переважно зі ступенем споріднення. У Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих ветеранів війни, належать, зокрема, батьки, діти, які не мають (і не мали) своїх сімей, діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти та утриманці загиблого.

Тобто, законодавство пов’язує належність до членів сім’ї з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов’язків. Водночас інші законодавчі акти, зокрема у сфері соціального забезпечення, оподаткування тощо, визначають коло членів сім’ї значно ширше. З огляду на це суд дійшов висновку, що для цілей звільнення з військової служби поняття «члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення» слід тлумачити ширше — виходячи з факту родинного зв’язку, а не лише спільного проживання.

Юридична наявність родичів

Ключовим у рішенні стало розмежування двох понять:

• юридична наявність родича — коли особа формально існує у документах або реєстрах;
• реальна можливість здійснювати догляд — фактична здатність забезпечувати потреби людини, яка потребує сторонньої допомоги.

Суд підкреслив, що вимога про відсутність інших членів сім’ї не обмежується лише їх фізичною відсутністю. До цієї категорії можуть належати й ситуації, коли родичі об’єктивно не можуть здійснювати догляд — наприклад, через перебування у полоні, ув’язненні або проходження військової служби.

Доказове значення акту сімейного стану

Окремо Верховний Суд звернув увагу на доказову базу. Суди попередніх інстанцій фактично проігнорували важливий документ — акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений керівником територіального центру комплектування. У цьому акті зазначалося, що саме позивач є єдиною особою, яка може здійснювати необхідний догляд за матір’ю. Ігнорування такого доказу Верховний Суд визнав істотним процесуальним порушенням.

Умови звільнення зі служби для догляду за родичами з інвалідністю

Щодо питання наявності чи відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення Верховний Суд послався на постанови від 27.02.2025 № 380/16966/24 та 07.05.2025 № 420/30227/24 і сформував важливий правовий висновок щодо звільнення з військової служби для здійснення постійного догляду за батьками з інвалідністю I чи II групи.

Для звільнення достатньо або повної відсутності інших родичів 1-го та 2-го ступенів споріднення, або підтвердження, що такі родичі самі потребують догляду (за висновком МСЕК чи ЛКК).

Суд наголосив, що під відсутністю членів сім’ї слід розуміти їхню фактичну неможливість здійснювати догляд.

Ця позиція суду захищає право військовослужбовця на звільнення у випадках, коли інші члени родини об'єктивно не можуть підмінити його у догляді за тяжкохворою особою.

Тепер суди та органи військового управління зобов’язані досліджувати реальний стан речей, а саме, де проживає родич, чи має він фізичну та матеріальну можливість доглядати за хворим. Враховувати сукупність факторів на наявність у потенційного доглядача малолітніх дітей, його місце роботи, стан здоров’я та сімейні обставини. А також надавати належну оцінку актам обстеження матеріально-побутових умов, які підтверджують факт одинокого проживання особи з інвалідністю.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.