Розлад адаптації та ПТСР стали підставою для скасування вироку у справі про побиття матері — ВС
У справі № 164/1008/25 від 29 квітня 2026 року Верховний Суд у складі Касаційного кримінального суду розглянув питання обов’язку суду та сторони обвинувачення перевіряти осудність особи за наявності даних про психічний розлад.
В умовах воєнного часу ця проблема набуває особливої актуальності через збільшення кількості кримінальних проваджень, у яких фігурують особи з психічними розладами, зокрема пов’язаними з бойовими травмами та посттравматичним стресовим розладом.
Обставини справи
Районний суд визнав чоловіка винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
Суд встановив, що обвинувачений у житловому будинку за місцем проживання під час конфлікту з матір’ю завдав їй три удари долонею в грудну клітку, спричинивши фізичний біль без тілесних ушкоджень.
Місцевий суд призначив покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн та визначив самостійне виконання попереднього вироку міського суду, яким обвинуваченого було засуджено до 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Надалі апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора та застосував правила сукупності вироків. До штрафу було приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком, унаслідок чого було призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі та штрафу 850 грн.
Представник потерпілої у касаційній скарзі зазначав, що суди не звернули уваги на психічний стан засудженого. Зокрема, в матеріалах справи містилися дані про перебування останнього на обліку у психіатра з діагнозом F43.2 — розлад адаптації, а також інформація про встановлення йому діагнозу F43.1 — посттравматичний стресовий розлад із емоційно-вольовою нестійкістю.
На думку касатора, за таких обставин призначення судово-психіатричної експертизи було обов’язковим, оскільки ці дані могли свідчити про неосудність або обмежену осудність особи та впливати на призначення покарання.
Прокурор у кримінальному провадженні подала заперечення, у яких просила касаційну скаргу представника потерпілої залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без зміни.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд вважав обґрунтованими доводи представника потерпілої в касаційній скарзі про те, що суди залишили поза увагою наявні у справі дані щодо психічного стану засудженого, які, на переконання касатора, викликають сумнів у його осудності та мали бути ретельно перевірені під час судового розгляду.
Суд нагадав, що ч. 2 ст. 19 КК встановлено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно з положеннями ст. 20 КК підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Отже, системне тлумачення вказаних вище норм свідчить про те, що неосудна особа не підлягає кримінальній відповідальності, а особа з обмеженою осудністю підлягає притягненню до кримінальної відповідальності. Однак факт визнання її обмежено осудною зобов`язує суд врахувати цю обставину під час призначення покарання.
ВС наголосив, що неосудність або обмежена осудність є юридичними поняттями, тому висновок про можливість застосування до особи положень ст. 19 або ст. 20 КК у конкретному провадженні робить суд, спираючись на результати судово-психіатричної експертизи.
У цьому контексті Суд зауважив, що згідно з приписами ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження, крім іншого, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Колегія суддів звернула увагу на те, що за приписами п. 1 ч. 1 ст. 509 КПК слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Такими обставинами, зокрема, є наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання.
Крім того, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 332 КПК суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо під час судового розгляду виникли підстави, передбачені ч. 2 ст. 509 цього Кодексу.
Тож, за змістом наведених вище положень КПК, у разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи, незалежно від наявності клопотання, суд своєю ухвалою може доручити проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
На переконання Суду, наявні норми не виключають можливості суду з власної ініціативи призначати психіатричну експертизу. Таке рішення є виправданим, якщо воно необхідне для з'ясування важливих обставин справи, зокрема у випадках, коли орган досудового розслідування всупереч вимогам ч. 1 ст. 509 КПК не провів таку експертизу вчасно.
Верховний Суд звернув увагу, що у матеріалах провадження містилася письмова відповідь медичного закладу про перебування обвинуваченого на обліку у психіатра з діагнозом F 43.2, а цей документ був долучений прокурором та досліджений судом.
Також були не враховані показання самого обвинуваченого, який, хоча й визнавав винуватість у скоєному діянні, однак під час допиту вказував, що на момент спричинення побоїв своїй матері був неадекватним. Суд жодним чином не з'ясував, чи не пов`язана така поведінка під час вчинення інкримінованого йому діяння, зокрема, з його психічним розладом.
Тобто, у цьому конкретному кримінальному провадженні суд належним чином не перевірив наявності ознак одного з обов'язкових елементів складу кримінального правопорушення — суб'єкта, а також у зв`язку з цим не пересвідчився стосовно обставин, які підлягають доказуванню, зокрема, передбачених пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 91 КПК (винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; обставини, які характеризують його особу), встановлення яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
При цьому Суд зауважив, що навіть розгляд справи у спрощеному порядку відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК не звільняє суд від обов’язку встановити всі обставини, які підлягають доказуванню.
Таким чином, оцінюючи обставини конкретного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що суди фактично не перевірили питання осудності засудженого, а тому скасував вирок апеляційного суду та призначив новий апеляційний розгляд.
Суд сформулював важливу правову позицію про те, що наявність у матеріалах кримінального провадження медичних даних щодо психічного розладу особи зобов’язує орган досудового розслідування та суд перевірити питання осудності шляхом призначення судово-психіатричної експертизи.
Ігнорування даних про психічний стан людини може призвести до того, що суд ухвалить рішення без повного розуміння всіх обставин справи та реального стану особи, яку притягують до кримінальної відповідальності.
«Судово-юридична газета» раніше вже звертала увагу на тему посттравматичного стресового розладу, його симптомів та методів лікування.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
