Безподаткова ліквідація іноземних компаній: Верховний Суд став на бік платника у справі про нарахування 31,6 мільйонів гривень

Механізм безподаткової ліквідації дозволяв фізичним особам — резидентам України ліквідувати іноземні компанії до 2022 року та отримати ліквідаційний дохід без сплати податку на доходи фізичних осіб.

Цей механізм був запроваджений у межах деофшоризаційної реформи через зміни до Податкового кодексу України, зокрема пункту 170.13-1 та пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ. Його метою було створення правових умов для добровільного повернення активів та корпоративних структур українських резидентів з іноземних юрисдикцій.

Однак на практиці платники податків зіткнулися з фіскальним підходом контролюючих органів. Податкові органи нерідко намагалися обмежити право на звільнення доходу від оподаткування, застосовуючи вузьке тлумачення поняття витрати, які можуть враховуватися під час визначення оподатковуваного доходу від ліквідації іноземної компанії. Саме різне розуміння цих положень Податкового кодексу стало підставою для численних податкових спорів та формування відповідної судової практики.

Постанова Верховного Суду у справі № 320/27070/24 від 7 травня 2026 року роз’яснює природу інвестиційного прибутку. Вона демонструє перевагу правової суті над формальним рухом грошових коштів та підтверджує, що припинення зобов'язання іншим способом, ніж оплата, не позбавляє актив статусу документально підтверджених витрат.

Обставини справи

Позивачка була єдиним акціонером компанії LTD. Протягом 2021 року позивачка придбала 100% частки у статутному капіталі українського ТОВ за 6,45 млн доларів США у кіпрської компанії. На момент купівлі у неї виникло зобов’язання сплатити цю суму продавцю.

Згодом, у результаті ланцюжка відступлення прав вимоги та виплати дивідендів, право вимоги цієї суми перейшло до її власної компанії LTD. У грудні 2021 року компанія була ліквідована за правилами безподаткової ліквідації, і позивачка, як єдиний акціонер отримала у складі ліквідаційної маси право вимоги до самої себе на суму 6,45 млн доларів.

Це призвело до поєднання боржника і кредитора в одній особі згідно зі статтею 606 ЦК України, що припинило зобов’язання без фактичного перерахування валюти. Податкова служба розцінила це як відсутність витрат, оскільки активи платниці не зменшилися на суму оплати, і нарахувала мільйонні зобов'язання.

Як зазначала позивачка, документальним підтвердженням фактично понесених витрат на придбання інвестиційного активу є договір купівлі-продажу 100 % частки в статутному капіталі ТОВ та акт приймання-передачі частки у його статутному капіталі, які були надані контролюючому органу, та у яких чітко вказана сума витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, з урахуванням того, що ДПС, вказуючи, що позивачка не понесла витрат, оскільки не зменшились її активи на придбання компанії, не згадує про те, що у позивачки були активи у вигляді дивідендів від Ltd, в рахунок яких їй і було відступлене право вимоги на оплату вартості частки у статутному капіталі. Тобто, позивачка понесла витрати у вигляді дивідендів, щоб набути у власність ТОВ.

Як випливає з матеріалів справи, позивачка подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, а також заяву про звільнення від оподаткування доходу, отриманого у зв’язку з ліквідацією іноземної компанії. У відповідь податковий орган звернувся до платниці податків із запитом про надання додаткових пояснень і документів щодо отриманих доходів. Зокрема, контролюючий орган просив підтвердити обставини отримання інвестиційного доходу від продажу частки у статутному капіталі ТОВ та пояснити правомірність включення до складу інвестиційних витрат суми понад 175,7 млн грн, отриманої у вигляді права вимоги під час ліквідації іноземної компанії. У серпні 2023 року позивачка надала податковому органу письмові пояснення та відповідні документи з апостильованим перекладом українською мовою.

За результатами документальної перевірки фізичної особи податковий орган дійшов висновку про порушення вимог Податкового кодексу України. Зокрема, контролюючий орган зазначив, що платниця податків занизила дохід у вигляді інвестиційного прибутку, що на думку податківців призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб за 2021 рік у сумі понад 31,6 млн грн. Крім того, податковий орган зазначив про ненарахування та несплату військового збору у розмірі понад 2,6 млн грн.

Позиція ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій на користь платника, виходив з наступних висновків.

Суд зазначив, що правила визначення інвестиційного прибутку не містять вичерпного переліку документів для підтвердження витрат і не встановлюють обов'язку надавати саме платіжні документи. Договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі частки, де зафіксована ціна, є достатнім документальним підтвердженням вартості активу.

Спираючись на Закон «Про бухгалтерський облік», ВС вказав, що витрати — це не лише зменшення активів, а й збільшення зобов'язань, що веде до зменшення власного капіталу. Оскільки при укладанні договору у позивачки зросли зобов'язання, ця сума вже на той момент стала її інвестиційними витратами.

Крім того, ВС підтвердив, що поєднання боржника і кредитора є самодостатньою підставою для припинення зобов’язання і не вимагає додаткових розрахунків. Більше того, Узагальнююча податкова консультація № 2 прямо вказує, що таке припинення зобов’язання не призводить до виникнення податкових наслідків з ПДФО та військового збору.

Безподаткова ліквідація

Верховний Суд детально проаналізував виконання позивачкою умов для податкової амністії іноземних компаній. Так, ліквідація завершена вчасно, до 31.12.2021, подана декларація та заява у довільній формі. Суд наголосив, що закон не вимагає проведення аудиту звітності іноземної компанії для цілей цього звільнення, що відповідає позиції Міністерства фінансів.

ВС фактично відмовився від підходу, за яким документальним підтвердженням витрат визнається виключно фактична сплата коштів. Це означає, що інвестиційні витрати можуть підтверджуватися й іншими юридичними механізмами, зокрема заліком зустрічних вимог, відступленням права вимоги або поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Рішення також підтверджує допустимість використання внутрішньогрупових зобов’язань у корпоративних структурах під час ліквідації іноземних компаній.

Водночас суд звернув увагу на важливість належного документального оформлення таких операцій. У цій справі позивачка надала перекладені та апостильовані документи іноземної компанії, зокрема рішення про ліквідацію, відповідні свідоцтва та фінансову звітність.

Крім того, Верховний Суд послався на узагальнюючу податкову консультацію № 2, підкресливши, що дії платника податків відповідно до такої консультації можуть бути підставою для звільнення від відповідальності.

Висновки Верховного Суду

У постанові суд сформулював кілька важливих правових висновків:

• інвестиційні витрати можуть виникати з моменту виникнення зобов’язання за договором, а не лише після фактичної передачі коштів;
• поєднання боржника і кредитора в одній особі відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України є юридичним фактом, який може враховуватися для визначення фінансового результату;
• платники податків, які скористалися процедурою безподаткової ліквідації іноземних компаній, можуть розраховувати на судовий захист за умови належного виконання вимог щодо звітності та підтверджувальних документів.

Таким чином, рішення Верховного Суду може стати орієнтиром для подальшої судової практики у спорах, пов’язаних із поверненням активів з іноземних юрисдикцій та застосуванням правил безподаткової ліквідації.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.