За пересилання повідомлень у месенджерах можуть притягнути навіть до кримінальної відповідальності

Щодня мільйони користувачів обмінюються особистими повідомленнями через месенджери та соціальні мережі. Водночас нерідко виникають ситуації, коли один із учасників листування пересилає отримане повідомлення третій особі, публікує скріншот переписки або використовує зміст повідомлень у конфліктах, судових спорах чи публічних дискусіях.

Чи має особа право розпоряджатися отриманим повідомленням на власний розсуд? Чи є приватне листування об'єктом правового захисту? Відповіді на ці питання випливають із конституційних гарантій, норм цивільного законодавства та сформованої судової практики.

Таємниця листування як конституційна гарантія

Право на таємницю листування закріплене у статті 31 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Обмеження цього права допускається виключно у випадках, передбачених законом, і лише за рішенням суду.

Сучасне розуміння кореспонденції охоплює не лише традиційні листи, а й електронну пошту, повідомлення у месенджерах, чатах та соціальних мережах.

Також слід враховувати положення статті 32 Конституції України, яка гарантує право на невтручання в особисте і сімейне життя та забороняє поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Тому пересилання приватного листування може розглядатися не лише як питання таємниці кореспонденції, а й як втручання у приватне життя.

Що говорить цивільне законодавство

Особливе значення має стаття 306 Цивільного кодексу України.

Відповідно до неї листи, телеграми, телефонограми та інші види кореспонденції є власністю адресата. Проте це не означає, що адресат може безумовно поширювати їх зміст.

Частина третя статті 306 ЦК України передбачає, що кореспонденція може бути опублікована лише за згодою особи, яка її направила, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої особи, необхідна також згода цієї особи.

Водночас кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.

Таким чином, закон розрізняє право власності на матеріальний носій або отриману інформацію та право на недоторканність приватного спілкування.

Крім того, статті 301 та 302 ЦК України гарантують право особи на особисте життя та контроль за поширенням інформації про себе.

Додаткові гарантії захисту приватної інформації містить Закон України «Про інформацію». Відповідно до статей 11 та 21 цього Закону не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про фізичну особу без її згоди, крім випадків, передбачених законом

Чи може настати кримінальна відповідальність

У певних випадках поширення чужого листування може виходити за межі цивільного спору.

Стаття 163 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер.

Водночас для кваліфікації за цією статтею зазвичай недостатньо самого факту пересилання повідомлення. Правоохоронні органи та суди зазвичай оцінюють спосіб отримання інформації, наявність незаконного доступу до неї, умисел особи та інші обставини. Тому не кожне пересилання повідомлення автоматично утворює склад кримінального правопорушення.

Підхід Верховного Суду

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що листування охороняється правом на таємницю кореспонденції, а його використання в судовому процесі допускається лише у випадках, передбачених законом.

У справі № 752/9895/20 Верховний Суд розглядав спір щодо передачі третім особам листування та іншої інформації, отриманої під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Позивач стверджував, що його електронне листування, повідомлення у Skype, Viber та WhatsApp, а також інші конфіденційні дані були передані за кордон без його згоди.

Верховний Суд підтвердив, що право на таємницю кореспонденції та захист конфіденційної інформації охороняються статтями 31 і 32 Конституції України, статтею 306 ЦК України та Законом України «Про інформацію». Водночас Суд залишив без змін рішення апеляційного суду про відмову в позові, оскільки встановив, що спірна інформація передавалася на підставі дозволу слідчого для використання у судових провадженнях в Україні та за кордоном, а позивач не довів незаконного поширення саме конфіденційної інформації чи її розповсюдження поза межами таких проваджень.

Таким чином, Верховний Суд фактично підтвердив, що передача листування третім особам може оцінюватися крізь призму права на таємницю кореспонденції, однак правова оцінка залежить від підстав отримання інформації, мети її використання та наявності передбачених законом винятків.

Окремий напрям судової практики стосується використання переписки як доказу в суді.

Як зазначала «Судово-юридична газета», Верховний Суд допускає використання електронного листування та повідомлень у месенджерах як доказів за умови їх належності та допустимості. Водночас подання переписки до суду не означає автоматичного права на її подальше поширення чи розголошення третім особам.

Практика ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини послідовно розглядає листування як складову права на повагу до приватного життя та кореспонденції, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Copland v. United Kingdom Суд підтвердив, що телефонні дзвінки, електронна пошта та інші форми комунікації охоплюються поняттям «кореспонденція» у розумінні статті 8 Конвенції.

У справі Barbulescu v. Romania ЄСПЛ підкреслив, що навіть у робочому середовищі особа зберігає певний рівень очікування приватності щодо своїх повідомлень.

Підхід Суду зводиться до того, що будь-яке втручання у приватність комунікації має бути законним, пропорційним та виправданим легітимною метою.

Проблемні аспекти правозастосування

Найбільше практичних питань виникає у випадках, коли:

• один з учасників переписки добровільно передає повідомлення третім особам;
• скріншоти листування публікуються у соціальних мережах;
• переписка використовується для захисту своїх прав у суді;
• повідомлення містять суспільно важливу інформацію або стосуються викриття неправомірної поведінки.

У таких ситуаціях суди змушені шукати баланс між правом на приватність та свободою вираження поглядів, гарантованою статтею 10 Конвенції.

Отже, сам факт отримання повідомлення не надає особі необмеженого права розпоряджатися його змістом. Конституція України, Цивільний кодекс України та практика ЄСПЛ захищають приватність листування як складову особистого життя людини.

Водночас кожна ситуація потребує індивідуального аналізу з урахуванням мети поширення інформації, наявності згоди учасників листування та балансу між конкуруючими правами й інтересами.

Читайте також — за розголошення персональних даних доведеться заплатити штраф до 34 тисяч гривень.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.