Військові можуть отримати компенсацію навіть за речі, яких фактично не отримали під час служби: рішення ВС

07:30, 25 червня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
У яких випадках держава зобов’язана виплатити гроші за речове майно.
Військові можуть отримати компенсацію навіть за речі, яких фактично не отримали під час служби: рішення ВС
Фото: АрміяInform
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Чи може мобілізований військовий отримати гроші за форму та інше речове майно, яке йому належало, але так і не було видане під час служби? Верховний Суд у справі №560/17635/24 наголосив: невидача майна не означає втрату права на компенсацію його вартості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що мобілізовані військовослужбовці не втрачають права на грошову компенсацію. Суд скасував рішення двох інстанцій, які відмовили військовому у такій компенсації, та направив справу на новий розгляд.

Обставини справи

Позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині.

Наказом командира військової частини від 19 серпня 2024 року його було звільнено у запас за станом здоров’я. Надалі наказом від 28 серпня 2024 року військовослужбовця виключили зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Після звільнення колишній військовий звернувся до командування із заявою про надання довідки щодо вартості речового майна, яке належало йому до видачі, а також щодо виплати грошової компенсації за неотримані речі. Однак відповіді на звернення він не отримав.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду.

У позові позивач просив:

  • визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації за неотримане речове майно;
  • зобов’язати військову частину нарахувати та виплатити відповідну компенсацію за період служби з 15 січня по 28 серпня 2024 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд та Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовили у задоволенні позову. Суди виходили з того, що відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції №232 військовослужбовцям, які проходили службу за призовом під час мобілізації, при звільненні не видаються предмети речового майна особистого користування, які вони не отримали під час служби. Таким чином, у позивача при звільненні  не виникає права на отримання таких речей. Відповідно, у відповідача не виникло й обов`язку щодо виплати позивачу відповідної грошової компенсації.

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що предметом спору є право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби з 15 січня по 28 серпня 2024 року.

Верховний Суд нагадав, що право на грошову компенсацію виникає з моменту, коли військовослужбовець набуває права на отримання конкретного предмета речового майна відповідно до встановлених норм забезпечення, однак фактично його не отримує. При цьому виплата компенсації здійснюється, зокрема, у разі звільнення з військової служби.

Колегія суддів звернула увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 24 червня 2025 року у справі №560/4729/24. У ній зазначено, що пункт 29 розділу V Інструкції №232 спрямований на збереження речового майна у військових частинах для подальшого забезпечення інших військовослужбовців, однак ця норма не обмежує право особи на отримання грошової компенсації за майно, яке належало до видачі, але не було отримане під час служби. Крім того, підзаконний нормативний акт не може звужувати право на компенсацію, гарантоване статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що сам по собі факт невидачі речового майна при звільненні мобілізованого військовослужбовця не позбавляє його права на отримання компенсації його вартості.

Водночас Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Зокрема, вони не встановили, чи набув позивач право на отримання конкретних предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, чи були такі предмети фактично видані під час проходження служби, а також не визначили перелік невиданого майна та можливий розмір компенсації.

Оскільки ці обставини залишилися недослідженими, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас при вирішенні аналогічних спорів суд касаційної інстанції дотримується усталеної правової позиції. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду у справі №560/4729/24 від 24 червня 2025 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 29 розділу V Інструкції №232 не може бути підставою для відмови у виплаті військовослужбовцю грошової компенсації за неотримане речове майно.

Верховний Суд наголосив, що право військовослужбовця на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається законом і виникає з моменту, коли настав строк отримання відповідних предметів речового забезпечення за нормами, однак такі предмети фактично не були видані під час проходження служби.

Суд окремо звернув увагу, що виплата такої компенсації не може бути поставлена в залежність від обмежень, передбачених підзаконними нормативними актами, зокрема пунктом 29 розділу V Інструкції №232, оскільки ця норма спрямована виключно на організацію збереження речового майна у військових частинах в особливий період і не змінює та не звужує законодавчо встановленого права на компенсацію.

Верховний Суд також підтвердив, що порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України, однак такий порядок не може обмежувати саме право, гарантоване Законом України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Водночас суд касаційної інстанції звернув увагу, що для правильного вирішення спору необхідно встановити фактичні обставини щодо забезпечення позивача речовим майном під час служби: чи набув він право на конкретні предмети відповідно до норм забезпечення, чи були вони фактично видані, а також визначити обсяг невиданого майна і відповідний розмір грошової компенсації.

Ці рішення свідчать про те, що компенсація за неотримане речове майно підлягає виплаті за законом і не може бути обмежена підзаконними актами.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Виступ Генерального прокурора Руслана Кравченка на Ministerial Dialogue Group