Меліорація 2.0: аграрії отримали право вето на кредити державних водогосподарників

В Україні стартував другий етап реформи меліорації, який змінює модель управління державними зрошувальними системами та водогосподарською інфраструктурою. Новий закон передбачає перехід від централізованого бюджетного управління до системи операторів та організацій водокористувачів, що має вплинути на вартість поливу, ефективність використання води та роботу агросектору.

21 червня набрав чинності Закон України №4795-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління об’єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем державної власності».  Цей документ є продовженням реформи меліорації, яка стартувала ще у 2022 році із прийняттям закону про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель. Фактично йдеться про структурну зміну моделі управління водними ресурсами в агросекторі.

У чому суть другого етапу реформи та що змінюється

Ключова ідея реформи – перехід від бюджетного утримання меліоративних систем до економічно самодостатньої моделі.  

Замість класичної моделі, де державні структури напряму управляли інфраструктурою, запроваджується нова архітектура.

1. Оператори меліоративних систем. Передбачається створення операторів у формі державних некомерційних підприємств. Вони відповідатимуть за: експлуатацію зрошувальних і дренажних систем, технічне обслуговування інфраструктури, забезпечення подачі та відведення води.
2. Організації водокористувачів. Окрему роль отримують об’єднання аграріїв та інших водокористувачів. Вони: братимуть участь в управлінні системами, впливатимуть на пріоритети використання води, можуть бути залучені до наглядових механізмів.
3. Наглядові ради. До управлінських структур планується залучення представників аграрного сектору та водокористувачів. Це має посилити контроль за ефективністю використання інфраструктури.

Створення організацій водокористувачів (ОВК)

Також однією із ключових ідей реформи є подальший розвиток організацій водокористувачів (ОВК) – неприбуткових обєднань фермерів та землекористувачів, які самостійно управляють меліоративною інфраструктурою. Членами ОВК можуть бути власники або користувачі (орендарі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на яких здійснюється меліорація.

Для аграріїв (власників та користувачів сільськогосподарських земель) це надає кілька важливих переваг:

• ОВК як неприбуткові юридичні особи мають право отримувати у власність об’єкти інженерної інфраструктури меліоративних систем (насосні станції, канали, трубопроводи), що перебувають у державній чи комунальній власності. Це дозволяє аграріям безпосередньо володіти та розпоряджатися мережами, які забезпечують зрошення їхніх полів.
• Аграрії як замовники послуг операторів мають право обирати своїх представників до наглядових рад державних операторів меліоративних систем. Це дає можливість впливати на затвердження інвестиційних програм, встановлення тарифів на забір та доставку води, прийняття рішень щодо залучення кредитів.

• Оператори меліоративних систем зобов’язані погоджувати умови кредитів або енергосервісних договорів із аграріями, у користуванні яких перебуває більше половини земель у зоні обслуговування системи. Без такої згоди оператор втрачає право на компенсацію витрат за цими кредитами від ОВК.
• У разі дефіциту води або аварійних ситуацій, після забезпечення потреб питного водопостачання, залишок води розподіляється між членами ОВК пропорційно до їхніх лімітів забору, визначених у дозволах на спеціальне водокористування,.
• Оператори зобов’язані надавати послуги ОВК на тих самих умовах, що й іншим особам, застосовуючи єдину методику розрахунку тарифів. Методика передбачає розподіл постійних витрат (плата за потужність) пропорційно площі земельних ділянок аграріїв,.
• ОВК є некомерційними організаціями, що означає використання всіх доходів виключно на експлуатацію, технічне обслуговування та відновлення меліоративних систем для потреб своїх членів,.
• Законодавство передбачає можливість державної підтримки для ОВК та операторів, зокрема щодо часткового відшкодування кредитів на оновлення інфраструктури.

Фактично держава поступово переходить від моделі централізованого управління до моделі, в якій самі аграрії стають активними учасниками експлуатації та розвитку меліоративних систем.

Аграрії отримали реальний вплив на тарифи: як працює нова модель управління меліорацією

Ще одна важлива новація реформи – посилення участі самих водокористувачів в управлінні меліоративною інфраструктурою. Новий закон передбачає створення державних операторів меліорації у формі державних некомерційних товариств, які відповідатимуть за експлуатацію державних каналів та інших об’єктів інженерної інфраструктури.

Водночас аграрії отримують більше можливостей впливати на діяльність таких операторів через механізми корпоративного управління та взаємодію з організаціями водокористувачів. Крім того, закон закріплює принцип недискримінаційного доступу до послуг операторів. Вони зобов’язані надавати послуги всім водокористувачам та організаціям водокористувачів на однакових умовах і за єдиними підходами до розрахунку тарифів. Очікується, що така модель дозволить поєднати державний контроль над стратегічними об’єктами меліорації з активною участю аграрного бізнесу в управлінні водними ресурсами та розвитку зрошення в Україні.

В Україні формується нова модель управління меліоративними системами, яка фактично передає аграріям ключовий вплив на формування тарифів через наглядові ради операторів.

Йдеться про систему, в якій користувачі послуг — аграрні підприємства та їх об’єднання — отримують не лише економічну, а й управлінську роль у визначенні вартості водопостачання та водовідведення.

Згідно з передбаченою моделлю, представники аграріїв займають щонайменше дві третини складу наглядової ради оператора меліоративної системи. Це забезпечує їм вирішальний вплив на ухвалення всіх ключових рішень, включно з тарифними.

Фактично саме наглядова рада стає центром тарифоутворення — без участі державного регулятора у фінальному рішенні.

Тарифи визначаються всередині системи

До виключної компетенції наглядової ради належить затвердження тарифів на послуги з подачі води, водовідведення та захисту земель від шкідливого впливу вод.

Таким чином, вартість послуг формується не зовнішнім регулятором, а внутрішнім органом управління, де домінують самі користувачі системи.

Голоси залежать від площі земель

Система передбачає пропорційне голосування: вага голосу аграрія залежить від площі земель, які він обробляє в межах обслуговування оператора.

Це означає, що великі виробники отримують більший вплив на ухвалення тарифних рішень, ніж дрібні учасники.

Окрім тарифів, наглядова рада затверджує інвестиційні програми та рішення щодо залучення кредитів. Оскільки ці витрати включаються у тарифну структуру, аграрії фактично впливають і на майбутню вартість послуг.

До повного формування наглядових рад тарифи тимчасово затверджує керівник оператора. Після запуску системи ці повноваження переходять до колегіального органу.

Зміни у наданні послуг та тарифах

Законом передбачено, що оператори державних меліоративних систем надаватимуть послуги за двоставковим тарифом. Такий підхід давно використовується у багатьох країнах для утримання складної інфраструктури.

Тариф складатиметься з двох частин:

Плата за потужність – покриває постійні витрати незалежно від фактичного обсягу води. До них належать утримання насосних станцій, ремонт мереж, модернізація обладнання, обслуговування кредитів та інші інвестиційні витрати.

Плата за фактичний обсяг води – залежить від кількості води, яку отримує конкретний водокористувач, та компенсує змінні витрати оператора. У парламенті наголошують, що така система повинна забезпечити фінансову стабільність операторів меліоративних систем і водночас зробити розрахунки більш прогнозованими для аграріїв.

Права та обов'язки власників земель

• Фізичні та юридичні особи мають право самостійно будувати меліоративні об'єкти на власних чи орендованих землях і набувати на них право власності.
• Власники та орендарі ділянок, на яких розташовані меліоративні об'єкти, зобов’язані забезпечувати доступ до них фахівцям, що здійснюють їх експлуатацію, та не чинити перешкод у роботі систем.
• Якщо підприємство, що експлуатує державну систему, планує залучити кредит на її оновлення, воно зобов'язане попередити про це та погодити умови з аграріями, чиї ділянки складають більше половини території обслуговування цієї системи.

Розподіл води у разі дефіциту

У разі нестачі води в джерелі або аварійних ситуацій, після забезпечення потреб питного водопостачання, залишок води розподіляється між аграріями пропорційно до їхніх лімітів забору, визначених у дозволах на спеціальне водокористування.

Зазначимо, що реформа безпосередньо впливає на сільськогосподарських виробників, які користуються зрошенням. На практиці зміни можуть означати: більш прогнозовану роботу зрошувальних систем, потенційне зростання вартості послуг у короткостроковій перспективі, покращення якості та стабільності подачі води, більшу участь аграріїв в управлінні інфраструктурою.

У парламенті наголошують, що меліорація напряму пов’язана з: продовольчою безпекою, врожайністю агросектору, адаптацією до кліматичних змін, стійкістю сільських територій. Старі системи зрошення тривалий час перебували в стані недофінансування, що призводило до втрат води, зношення інфраструктури та неефективного використання ресурсів. 

Юридичний фактчек

Попри масштабність реформи, низка питань залишається відкритою: Перше – перехід до нової моделі управління. Закон закріплює концепцію операторів, однак детальні механізми їх формування та контролю значною мірою делегуються підзаконному регулюванню.

Друге – тарифна політика. Базові принципи прозорості визначені, однак конкретний порядок розрахунку тарифів має встановлюватися окремими актами.

Третє – роль водокористувачів. Закон передбачає участь аграріїв в управлінні, але ступінь їх реального впливу залежатиме від статутів операторів та рішень уряду.

Четверте – ризики регіональної нерівності Через різний стан інфраструктури в регіонах можливе неоднакове впровадження реформи.

Що зміниться на практиці

У разі повної імплементації реформи система меліорації в Україні буде функціонувати за новою моделлю:

• держава поступово відходитиме від прямого управління інфраструктурою, оператори стануть ключовими виконавцями технічної експлуатації
• аграрії отримають більше впливу на управління водними ресурсами
• фінансування системи стане більш залежним від тарифної моделі.

Фактично це перехід до ринково-орієнтованого управління водною інфраструктурою.

Другий етап реформи меліорації є спробою змінити саму логіку управління водними ресурсами в агросекторі – від бюджетного утримання до системи операторів і водокористувачів. Ключова ідея полягає у підвищенні ефективності, прозорості та фінансової стійкості меліоративної інфраструктури. Водночас успіх реформи напряму залежатиме від того, як будуть реалізовані підзаконні механізми, зокрема у сфері тарифоутворення, контролю та реального залучення аграріїв до управління системами.

Як повідомляла «Судово-юридична газета» раніше, президент України Володимир Зеленський 19 березня підписав закон, який передбачає зміни в управлінні меліоративною інфраструктурою, зокрема розмежування функцій, оновлення моделі роботи операторів і можливість залучення інвестицій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.