Служба в ЗСУ не звільняє від обмежувального припису: ВС залишив у силі рішення у справі про домашнє насильство
Під час повномасштабної війни значна кількість військовослужбовців перебуває далеко від місця проживання сім'ї, однак це саме по собі не виключає виникнення спорів щодо домашнього насильства та застосування передбачених законом заходів захисту.
У постанові від 25 червня 2026 року у справі № 564/2604/25 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув питання про достатність доказів домашнього насильства, оцінку ризиків його повторення, а також вплив проходження військової служби кривдником на розгляд справи.
Постанова має практичне значення, оскільки підтверджує, що першочерговим для суду залишається захист постраждалої особи та оцінка ризиків продовження насильства, а не статус особи як військовослужбовця.
Обставини справи
Жінка звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно чоловіка, з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі. Вона зазначила, що після вимушеного переїзду через повномасштабне вторгнення Росії чоловік почав систематично вчиняти щодо неї психологічне, фізичне та економічне домашнє насильство.
За словами заявниці, вона неодноразово зазнавала фізичного насильства, отримувала телефонні повідомлення з нецензурною лайкою, погрозами вбивством та іншими залякуваннями. Насильство відбувалося також у присутності їхньої малолітньої дитини.
Вона неодноразово зверталася до поліції, а за одним із фактів було внесено відомості до ЄРДР за частиною першою статті 125 КК України щодо заподіяння тілесних ушкоджень.
Суд першої інстанції частково задовольнив заяву та видав обмежувальний припис строком на шість місяців, заборонивши чоловікові розшукувати заявницю, переслідувати її, контактувати будь-яким способом, вести листування чи телефонні переговори. Водночас у забороні перебувати у місці спільного проживання суд відмовив. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
У касаційній скарзі чоловік, який проходив службу у Збройних Силах України, стверджував, що доказів домашнього насильства недостатньо, ризики не доведені, а суд першої інстанції мав зупинити провадження через його перебування на військовій службі.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд нагадав, що Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає обмежувальний припис як один із спеціальних заходів захисту постраждалих осіб.
ВС вказав, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суд зазначив, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Окремо Верховний Суд наголосив на правовій природі цього заходу.
ВС вказав, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Суд також зазначив, що докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження, тривалості та системності протиправної поведінки кривдника і докази того, що він продовжує агресивні дії та не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження таких дій.
Оцінюючи конкретні обставини справи, Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій.
Суд вирішив, що заявниця довела наявність обставин, які відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дають підстави для видачі обмежувального припису строком на шість місяців та встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника.
ВС вказав, що заявниця, звернувшись до суду, мала на меті вжити заходів попередження вірогідного продовження чи повторення вчинення насильства, запобігти настанню тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також шкоди для постраждалої особи, а тому видача такого припису направлена на забезпечення першочергової безпеки заявниці.
Доводи касаційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності заінтересованої особи та безпідставно не зупинив провадження на час перебування заявника на службі у ЗСУ, колегія суддів відхилила.
ВС зазначив, що під час розгляду справи у суді першої інстанції інтереси відповідача представляв адвокат, який був присутній у судових засіданнях, а сам заявник не надав належних доказів існування передбачених статтею 251 ЦПК України підстав для обов'язкового зупинення провадження.
Отже, Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій та підтвердив законність видачі обмежувального припису строком на шість місяців.
Фактично Суд наголосив, що обмежувальний припис є не покаранням, а превентивним механізмом захисту постраждалої особи. Для його застосування суд має оцінити докази вчинення домашнього насильства та ризики його повторення, а перебування кривдника на військовій службі саме по собі не перешкоджає розгляду справи, якщо забезпечено його належне представництво та відсутні встановлені законом підстави для зупинення провадження.
Додатково читайте: Верховний Суд пояснив, чи є законним продаж квартири без дозволу органу опіки, якщо діти залишили житло через домашнє насильство.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
