«Зрада» продається краще ніж «перемога», — фіналіст конкурсу в ВС Ігор Кушнір

14 вересня Вища рада правосуддя приступить до аналізу кандидатур до Верховного Суду, рекомендованих за підсумками конкурсу, проведеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Новий Верховний Суд зіткнеться з 50 тис. справ, які будуть передані з ліквідованих вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду України.

Про свої враження від конкурсу, про плани по початку роботи нового Верховного Суду, а також про його першочергові завдання «Судово-юридичній газеті» в ексклюзивному інтерв'ю розповів суддя Господарського суду Чернігівської області Ігор Кушнір, який увійшов до списку з 120-ти фіналістів.

1. Які Ваші враження від конкурсу? Який етап був самим непростим для Вас? Що Ви вдосконалили б в процедурі?

– З огляду на те, що такий конкурс проводиться вперше і всі процедури ВККСУ довелося розробляти з нуля, враження залишилися в цілому позитивні.

З точки зору змісту, всі ці різнопланові перевірки, завдання, тести, співбесіди досить непогано допомогли втілити знамените «пізнай самого себе».

Спецперевірки — дізнатися, чи все ти знаєш про себе і своїх близьких родичів, а так само як і звідки збирається ключова інформація про життя людини.

Тести, може, і носили не сильно практико-прикладний характер, але зате допомогли перевірити вміння швидко шукати інформацію, обробляючи немалі масиви нашого законодавства і судової практики, а також перевірити і потренувати пам'ять в умінні запам'ятовувати великі обсяги абсолютно різних даних — термінів, цифр, переліків.

Крім того, з огляду на спеціалізацію справ в суді, підготовка до тестів допомогла десь освіжити, а десь і дізнатися щось нове. Змусила поцікавитися останніми змінами не тільки в сфері конституційного та антикорупційного законодавства, а й господарського з цивільним, а також практиками Європейського суду з прав людини.

Практичне завдання я не назвав би самим непростим, скоріше, самим непередбачуваним, і тим цікавим. Отримуєш справу своєї спеціалізації або тієї, якої ніколи не розглядав (так і вийшло). Наскільки зорієнтуєшся і впораєшся, особливо з огляду на, як і в тестах, обмежений час, виконання не в самотній тиші і спокої свого кабінету, а під пильною увагою на виду у всіх. А тут ще відсутність доступу до повної бази законодавства та судової практики з швидким, що дуже важливо і зручно, контекстним пошуком.

Перевірка загальних здібностей дала дізнатися, наскільки швидко і якісно мозок вирішує завдання. Майбутнім конкурсантам можна порадити потренуватися заздалегідь, щоб принаймні виробити стратегію. У будь-якому випадку не варто зациклюватися на питаннях або класах питань, які не виходять, втрачаючи дорогоцінний час.

Морально-психологічні тести дозволили зазирнути всередину себе і дізнатися, наскільки ти себе лестиш або, навпаки, недооцінюєш, і в чому. Особливо сподобався тест на добропорядність своїми моральними завданнями. MMPI-2 хоч і дозволив дізнатися, як свідчить знаменита фраза, чи виходить керувати світом, не привертаючи увагу санітарів, але своїми депресивними питаннями тиснув на психіку.

Співбесіда дозволила побути в ролі оцінюваного, а не оцінювача (думаю, дуже корисний досвід для суддів, щоб не сильно підніматися і бути ближче землі). А також перевірити себе на вміння вести спокійну і аргументовану розмову, чесно і щиро розповідати про себе, долаючи ступор або чесання язиком від хвилювання, чи непомірне прикрашання себе, уникання від незручних запитань. Але в своїй співбесіді я б відзначив як позитивний момент, який сприяє діалогу, спокійне і доброзичливе ставлення членів Комісії, їх активний інтерес і різноманітність особистісних питань для повноти подачі себе.

Тому, на мій погляд, на конкурс варто було піти хоча б заради цієї всебічної та повної перевірки самого себе.

З організаційної точки зору порадувало те, що при проходженні мною різних етапів конкурсу, здачі документів, реєстрацій ніколи не було черг, стовпотворінь, пробок, зривів початку проведення в останній момент в день проведення.

Що стосується удосконалення, в тестах я б переглянув формулювання питань для підготовки кандидатів, тому що були питання, з яких незрозуміло, що саме питається і які можуть бути в подальшому варіанти відповідей, особливо в теоретичних питаннях. Також варто переглянути варіанти відповідей, щоб була тільки одна однозначна, правильна відповідь і не було другого варіанту, який також, хоча б і частково, міг розглядатися як правильний.

Для практичного завдання, сподіваюся, вистачить фінансування закупити комп'ютерну техніку з базами законодавства та судової практики. Писати ми в своїй основній масі розучилися: друкувати швидше, та й виправляти, і коригувати простіше. Крім того, це позбавить конкурсантів від «задоволення» на додачу до самого завдання вправлятися в китайській каліграфії, а членів Комісії — від «щастя» потім довго і нудно розбирати ці ієрогліфи, що істотно може скоротити терміни оголошення результатів. Та й тягання конкурсантами тачок і сумок, набитих кодексами і законами, з грою в «теорію ймовірності» і обкладення столів стінами паперових фортець виглядає дещо трагікомічно.

Бажано скоротити загальний термін конкурсу та особливо терміни очікування результатів, тому що очікування по 5 тижнів, як з практичним завданням, психологічно вимотує. При цьому хотілося б побажати, щоб наскільки можна завчасно визначалися кінцеві реальні терміни оголошення результатів, чергових етапів конкурсу, і потім вони вже не переносилися. Так і очікувати легше, і простіше спланувати поєднання конкурсу з поточною роботою. Відносно тих же фінальних результатів багатьом до пізнього вечора не було зрозуміло: оголосять їх ще 27 липня, як було заявлено спочатку, або 28 на брифінгу, як прозвучало потім.

2. Які надії Ви покладаєте на новий ВС? Чи зможуть адвокати, науковці та судді стати єдиною командою за короткий час?

– Чи зможуть адвокати, науковці та судді стати єдиною командою за короткий час, залежить про двох речей: вміння працювати в команді та бажання. Виходячи із заявлених ВККСУ цілей морально-психологічного тестування, однією з них було саме визначення вміння працювати в команді. Виходить, що у всіх переможців це вміння є. Тому питання залишилося виключно в бажанні.

І тут всім переможцям слід враховувати одне. Як говорили в одному знаменитому фільмі: «Щоб вижити на жорстокій Пандорі, у вас повинно бути реальне розуміння ситуації».

«Зрада» в суспільстві продається куди краще ніж «перемога». Кількість людей, що вірять в результативність реформ, в т. ч. і судової, неухильно падає. Роботу нового Верховного Суду розглядатимуть через мікроскоп розміром і потужністю як знаменитий телескоп «Хаббл». Боюся, що бажаючих новому ВС оступитися і впасти буде куди більше, ніж бажаючих йому успіху.

Крім того, вірити в те, що та частина політичної і фінансово-економічної еліти, як втім, і частина держструктур, бізнесу та юридичної спільноти, яка звикла вирішувати питання в суді «позапроцессуальними» методами, повірить в життя «по-новому» і відразу радісно відмовиться від «старих» методів, було б украй наївно.

Тому успіх роботи нового Верховного Суду і надання йому самостійності, як вищого представника третьої самостійної гілки влади, буде залежати виняткового від того, наскільки монолітно-сталевий наїжачений їжак нових суддів зустріне майбутній тиск «ведмежих лап» зверху і «зміїні» наміри знизу, і чи зустріне взагалі.

Відповідно, головне очікування від нового ВС — це об'єднання в згуртовану команду однодумців. Будь-яка фрагментація або поділ на фракції «вищих» і «нижчих», «суддів» і «не суддів», «замазаних системою» і «чесних ззовні» практично відразу все поховає. Кожному краще пройти свого роду «скидання налаштувань» і «обнулення пам'яті» минулих статусів. Тепер у всіх буде єдиний рівний статус, єдина мета і робота на єдиний результат. Або провал.

Крім єдності в протистоянні зовнішнім аспектам необхідно буде і приходити до єдності думок в юридичних висновках, щоб прийнятих більшістю позицій дотримувалися абсолютно усі. Не дай Бог повернутися до «права окремих трійок і колегій».

Головне в суді — це рішення. Чітке, аргументоване і, бажано, зрозуміле навіть для не юриста. Можливо, в залежності від конкретної ситуації і суперечки варто відходити від суто формалізованого рішення за прикладом рішень ЄСПЛ, де в рішенні можуть бути елементи психології, політології, соціології, статистичного аналізу, прогнозування та висновків найбільш відповідним принципу «верховенства права» у правовому регулюванні.

Як звертав увагу в своїх рішеннях ЄСПЛ, мало, щоб саме рішення було справедливим по суті, процес його прийняття також не повинен викликати сумнівів. Тому необхідно буде продумувати форми забезпечення відкритості, доступності та зрозумілості процедур роботи і прийняття рішень для громадськості, в першу чергу юридичної. Будь-яка закритість і недоступність інформації, особливо в Україні, відразу плодить домисли, недовіру і інших уявних «драконів і демонів». Доцільно розглянути питання повного доступу громадян до залів судових засідань через перевірку виключно на предмет безпеки, як наприклад в тій же Великобританії.

Хотілося б від нового Верховного Суду більше відкритості, доступності та взаємодії з апеляційною та першою інстанціями, а також між ними самими, через можливі активні, а не формальні форми кураторства, виїзди в регіони, семінари, конференції, через обмін думками, питаннями-відповідями. На мій погляд, не повинні інстанції «варитися у власному соку», відірвані одна від одної, без почуття єдиної судової системи, спрямованої на одну мету, і з потенційним відчуттям вищестоящих інстанцій «набагато мудрішими панами» по відношенню до нижчестоящим.

3. Що ще необхідно зробити, щоб ВС зміг повноцінно розпочати роботу (якщо прийняти процесуальні кодекси — то які проблемні моменти Ви в них вбачаєте; якщо набрати апарат — які кадрові джерела повинні бути і т. д.)?

– Незалежно від того, які положення будуть прийняті в остаточній редакції процесуальних кодексів, реальні їх плюси і мінуси, корисність, дієвість або, навпаки, декларативність, непотрібне ускладнення, зможе показати виключно практика їх застосування в реальній ситуації, оскільки мудрі люди вже давно сказали: «теорія — придворна дама, практика — ведмідь у лісі».

Головна проблема, про яку всі говорять, — прийдешній вал справ. Кількість, однозначно, буде тиснути на якість. Питання, чи варто вводити фільтри і які, відразу впирається в питання, наскільки громадськість готова довірити апеляційним судам прийняття кінцевих рішень по основній масі справ. Як тут на даний момент дотримати баланс — сказати складно.

В ідеалі апарат суду повинен обиратися на конкурсі, але для перехідного періоду однозначно буде потрібна тимчасова адміністрація, сформована за допомогою ДСА.

Помічник — права рука судді, в якійсь мірі тінь, яку не завжди видно, але яка завжди поруч і прикриває спину, його функції важко переоцінити, тому вибір помічника повинен залишатися виключною прерогативою судді. Як суддя буде вибирати і за якими ознаками (кастинг, конкурс, вокально-інструментальні дані) — це його особиста справа. Тільки йому потім з цим помічником працювати. Я думаю, що основна більшість кандидатів з суддів вже давно мають спрацьованих з ними в команді помічників, яких міняти навряд чи буде розумним.

В цілому попереду — маса важкої і об'ємної роботи з непередбачуваним і негарантованим результатом і оцінкою, в порівнянні з якою сам конкурс через рік може виявитися тільки швидкою легкою прогулянкою, тому нічого, крім старого доброго «роби, що повинен, і будь, що буде», тут не запропонуєш. Все інше буде або гаслами, або порожнім оптимізмом.