Апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд незаконно наклав заборону на відчуження або обтяження квартири, яка перебуває в іпотеці — деталі справи

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу представниці особи, котра її подала (іпотекодержательки), на рішення місцевого суду, яким задоволено заяву про забезпечення позову до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики та вжито заходів шляхом заборони на відчуження або обтяження нерухомого майна — квартири у столиці України. Про це повідомляє пресслужба суду. 

Таке рішення місцевий суд мотивував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погодившись із рішенням суду, представниця апелянтки оскаржила його до Рівненського апеляційного суду, просила скасувати й ухвалити нове — про відмову у задоволенні заяви позивача.

Апеляційний суд задоволив апеляційні вимоги сторони з наступних підстав.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у 2023 році рішенням суду на спірну квартиру накладено обтяження — заборону на нерухоме майно на підставі договору іпотеки.

Суд з’ясував, що у 2015 році між апелянкою (іпотекодержателька) та відповідачем (іпотекодавець), який виступав як майновий поручитель за зобов’язаннями дружини, в забезпечення належного виконання зобов’язань за основним зобов’язанням іпотекодавець передав іпотекодержательці в іпотеку належну йому квартиру.

Суд першої інстанції, забезпечуючи позов у спосіб заборони відчуження або обтяження нерухомого майна — спірної квартири, не врахував, що таке забезпечення позову впливає на права іпотекодержательки за іпотечним договором від 2015 року та позбавляє її можливості задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна.

Окрім того, забезпечення позову в обраний позивачем спосіб у межах розгляду цієї справи не забезпечить реального та ефективного виконання можливого судового рішення, оскільки не підлягатиме примусовому виконанню.

Свою позицію при розгляді такої категорії справ висловив і Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (61-7314св19). Він вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка не є учасником цього судового процесу, то відповідно до ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України вона підлягає скасуванню з прийняттям нової — про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 23 січня 2025 року у справі № 569/5464/24 (провадження № 22-ц/4815/176/25) набрала законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.