Чи допускається подвійне відшкодування моральної шкоди за смерть військовослужбовця — позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу військової частини як правонаступника відповідача у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю військовослужбовця під час проходження служби. За результатами перегляду суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміну судових рішень у відповідній частині.
Обставини справи № 578/1357/21
Позивачка, діючи у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина, звернулася до суду з вимогою про стягнення з військової частини грошової компенсації моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка та батька дитини. Обґрунтовуючи позов, вона зазначала, що загиблий проходив військову службу за контрактом у складі військової частини та загинув під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Смерть військовослужбовця настала внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень, тортур та фізичного насильства з боку інших військовослужбовців під час виконання ними службових обов’язків. У подальшому одна особа була засуджена за вчинення відповідних кримінальних правопорушень, інше кримінальне провадження закрито у зв’язку зі смертю обвинуваченого. Вироком суду у кримінальній справі частково задоволено цивільний позов та стягнуто на користь позивачки 200 000 грн моральної шкоди.
Позивачка вказувала, що смерть близької особи спричинила значні душевні страждання, а також що відповідач неналежно провів службове розслідування, допустив викривлення обставин події та тривалий час не забезпечив належного оформлення документів для встановлення причинного зв’язку смерті з виконанням обов’язків військової служби, що унеможливлювало реалізацію соціальних гарантій. Вона наполягала, що шкода завдана під час виконання службових обов’язків військовослужбовцями, а отже відповідальність має нести військова частина як роботодавець.
Рішення судів
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив та стягнув з військової частини на користь позивачки 500 000 грн та на користь неповнолітнього сина 500 000 грн моральної шкоди.
Суди виходили з того, що особи, які вчинили протиправні дії, перебували у службових відносинах з відповідачем та діяли під час виконання службових обов’язків, що є підставою для покладення цивільно-правової відповідальності на військову частину.
Визначаючи розмір відшкодування, суди врахували характер правопорушення, незворотність наслідків, глибину душевних страждань позивачів, а також поведінку відповідача після події.
У касаційній скарзі відповідач, зокрема, зазначав про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 23, 1167, 1172 ЦК України у подібних правовідносинах та посилався на те, що законодавством не передбачено подвійного відшкодування моральної шкоди, яка має компенсуватися одноразово.
Позиції та висновки Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Касаційна скарга не містила доводів щодо оскарження судових рішень у частині задоволення вимог неповнолітнього сина, у зв’язку з чим у цій частині судові рішення не переглядалися.
Встановлено, що позивачка є дружиною загиблого військовослужбовця, а інший позивач — його сином.
Відповідно до наказу командира військової частини військовослужбовець був зарахований до списків особового складу та призначений на відповідну посаду.
Смерть військовослужбовця настала під час безпосередньої участі в антитерористичній операції внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень іншими військовослужбовцями під час виконання ними службових обов’язків.
У подальшому винні особи були притягнуті до кримінальної відповідальності, а вироком суду, який набрав законної сили, з однієї з них стягнуто на користь позивачки грошову компенсацію моральної шкоди.
Службове розслідування щодо факту смерті було проведено з порушеннями встановленого порядку, водночас встановлено, що смерть настала під час виконання обов’язків військової служби.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи у зв’язку із завданням шкоди працівниками під час виконання ними службових обов’язків, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується членам її сім’ї.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним службових обов’язків.
Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди та критерії визначення її розміру, зокрема з урахуванням характеру правопорушення, глибини страждань та інших істотних обставин. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди та, якщо інше не встановлено законом, відшкодовується одноразово.
Відповідно до статті 128 КПК України особа має право пред’явити цивільний позов у межах кримінального провадження до особи, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, а згідно зі статтею 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, вирішує питання про задоволення такого позову.
Судом встановлено, що позивачка реалізувала це право та заявила цивільний позов у кримінальному провадженні, за результатами розгляду якого з винної особи на її користь уже було стягнуто грошову компенсацію моральної шкоди.
Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, на користь позивачки вже стягнуто 200 000 грн моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов у цій справі, не врахували, що позовні вимоги фактично спрямовані на повторне стягнення компенсації за ту саму моральну шкоду, що суперечить положенням законодавства, яке не передбачає подвійного відшкодування.
З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень у частині задоволення вимог позивачки та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, залишивши без змін судові рішення в частині задоволення позовних вимог неповнолітнього сина, оскільки ця частина не була предметом касаційного оскарження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
