Оподаткування членських внесків, сплачених нерезидентам, як інших доходів з джерелом походження з України — постанова КАС ВС

Контрольний орган за результатами камеральної перевірки дійшов висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснив виплату членських внесків на користь іноземних організацій (Швейцарія та Бельгія), не утримавши податок на репатріацію в розмірі 15 %.

Контрольний орган кваліфікував ці суми як інші доходи з джерелом походження з України, відповідно до підпункту «й» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України. Оскільки Фонд не надав довідки про резидентство зазначених організацій, а також документи, що підтверджують їх статус бенефіціарного власника доходу, він зобов’язаний був утримати відповідний податок.

Фонд, оскаржуючи дії податкового органу, покликався на те, що відповідні міжнародні організації не ведуть господарську діяльність в Україні, не отримують прибутку, не мають постійного представництва, а також на положення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування з Швейцарією та Бельгією.

Ключове питання спору стосується визначення того, чи кошти, виплачені на користь нерезидентів – міжнародних організацій, є доходом нерезидента з джерелом походження з України відповідно до підпункту «й» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України.

Верховний Суд визнав, що відповідно до підпунктів 141.4.1 та 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, доходи нерезидентів з джерелом походження з України, включаючи регулярні платежі, які мають ознаки виплат економічної вигоди (зокрема, членські внески, гранти, роялті тощо), підлягають оподаткуванню у джерела виплати за ставкою 15 %, якщо інше не вказано міжнародним договором.

Кваліфікація виплати як «членського внеску» сама по собі не є підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавство України не закріплює винятку для такої категорії виплат у загальному режимі податку на репатріацію. Вирішальне значення має не назва чи організаційно-правовий статус отримувача, а фактична економічна суть операції, наявність вигоди у нерезидента та документальне підтвердження права на застосування податкових пільг, визначених міжнародним договором.

Для реалізації права на застосування положень міжнародного договору, які можуть надавати переваги у вигляді звільнення або зменшення ставки оподаткування, платник податків має виконати встановлений статтею 103 Податкового кодексу України обов’язок – надати довідку про податкове резидентство нерезидента – отримувача доходу –, оформлену у встановленому порядку, та в разі потреби — підтвердження його статусу як бенефіціарного власника доходу.

Відсутність таких документів унеможливлює застосування зниженої ставки або звільнення від оподаткування відповідно до міжнародного договору.

У контексті цього спору Верховний Суд також закцентував, що контрольний орган не зобов’язаний здійснювати правову кваліфікацію виплат лише за назвою чи заявленим статусом іноземної організації. Ключовим критерієм є наявність реальної економічної вигоди, яка надається нерезиденту, а також підтвердження податкового статусу такого нерезидента. Виплати, які мають постійний, періодичний характер і не супроводжуються належним обґрунтуванням звільнення від оподаткування, мають кваліфікуватися як інші доходи, з яких утримується податок на репатріацію.

Детальніше з текстом постанови КАС ВС від 09 липня 2025 року у справі № 640/17030/19 можна ознайомитися за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.