Верховний Суд: реєстрація та реклама без отримання доходу не формують постійне представництво для цілей оподаткування
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку податковий спір № 640/14638/19 щодо правомірності донарахування податку на прибуток іноземної компанії через діяльність її представництва в Україні. Предметом розгляду стало питання, чи може діяльність представництва вважатися постійним представництвом нерезидента з відповідними податковими наслідками.
Суть справи та рішення судів
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №0014311406, яким контролюючим органом збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 5 927 305 грн, з яких 4 741 844 грн — основне зобов’язання та 1 185 461 грн — штрафні санкції. Підставою для його прийняття став акт документальної планової виїзної перевірки, за результатами якої податковий орган дійшов висновку про здійснення представництвом діяльності постійного представництва нерезидента у розумінні підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та, відповідно, необхідність оподаткування доходів у загальному порядку.
Контролюючий орган обґрунтовував свою позицію тим, що представництво здійснювало реєстрацію лікарських засобів, вироблених іншими нерезидентами, організовувало рекламні кампанії, замовляло рекламну продукцію та проводило інформаційні заходи. На думку відповідача, така діяльність виходила за межі допоміжної або підготовчої та свідчила про здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України через постійне представництво.
Позивач, у свою чергу, зазначав, що діяльність представництва мала виключно допоміжний і підготовчий характер, не була спрямована на отримання доходу, а відносини між ним та материнською компанією є внутрішньогосподарськими. Представництво не укладало договорів купівлі-продажу, не здійснювало реалізацію продукції та не отримувало доходу, а лише виконувало функції щодо реєстрації лікарських засобів і їх просування в інтересах головної компанії.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та скасували податкове повідомлення-рішення. Вони встановили, що діяльність представництва не була пов’язана з реалізацією товарів або наданням послуг, не призводила до отримання доходу, оскільки кошти, що надходили від материнської компанії, мали характер внутрішньогосподарського фінансування та не формували об’єкт оподаткування.
Судами встановлено, що представництво не здійснювало підприємницької діяльності на території України, не укладало зовнішньоекономічних договорів, не розповсюджувало продукцію, а здійснювало лише дії, спрямовані на забезпечення можливості реалізації продукції головної компанії в Україні.
Відсутність укладених представництвом зовнішньоекономічних договорів, як встановили суди, свідчить про відсутність відносин представництва (агентських відносин) у розумінні господарського законодавства.
Відповідач не надав належних доказів того, що діяльність представництва відповідала ознакам постійного представництва або що воно отримувало доходи, які підлягають оподаткуванню.
Судами також встановлено, що постачання продукції на територію України здійснювалось безпосередньо материнською компанією «Alcon Pharmaceuticals Ltd» на підставі укладених нею договорів поставки з українськими дистриб’юторами, тоді як представництво виконувало виключно підготовчі функції, зокрема забезпечувало реєстрацію лікарських засобів.
Мотиви та висновки Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суд касаційної інстанції зазначив, що визначальним критерієм для визнання представництва постійним є здійснення ним діяльності, аналогічної або тотожної діяльності нерезидента, спрямованої на отримання доходу. У разі якщо діяльність представництва має виключно підготовчий або допоміжний характер та не призводить до отримання доходу, підстав для визнання його постійним представництвом немає.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що представництво не здійснювало господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу, не дублювало функцій материнської компанії та не діяло в інтересах інших нерезидентів на підставі договірних відносин. Дії щодо реєстрації та рекламування лікарських засобів мають підготовчий і допоміжний характер та не є операціями, що самі по собі призводять до отримання доходу.
Суд також звернув увагу, що обов’язок доведення правомірності прийнятого рішення покладається на податковий орган, який не надав належних доказів здійснення представництвом діяльності постійного представництва.
Щодо посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду у справі №2а-16434/12/2670, суд зазначив, що вона сформульована за інших фактичних обставин і не може бути застосована у даному випадку.
За результатами розгляду Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Постанова набрала законної сили з моменту її прийняття та є остаточною.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
