Суди розійшлися щодо розрахунку виплат військовим — справу передали до Великої Палати

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав на розгляд об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду справу № 240/401/26 про перерахунок грошового забезпечення військовослужбовиці через наявність різних підходів у власній практиці. Суд має визначити, чи підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів № 481, якою встановлено фіксовану розрахункову величину 1762 грн для обчислення грошового забезпечення.

Як йдеться у матеріалах справи, позивачка проходила військову службу у прикордонному загоні Державної прикордонної служби України та звернулася до суду, вважаючи, що їй неправильно нараховували грошове забезпечення у спірні періоди з 29 січня 2020 року по 15 червня 2021 року та з 3 жовтня 2022 року по 10 грудня 2025 року. Вона просила здійснити перерахунок виплат із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного року, як базової розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовим званням.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, яке залишив без змін Сьомий апеляційний адміністративний суд, позов було задоволено лише частково. Суд визнав, що військова частина не застосовувала чинну редакцію Постанови Кабміну № 704 при нарахуванні грошового забезпечення позивачці, і це є протиправною бездіяльністю у визначені періоди служби.

Водночас суди встановили, що розрахунок посадових окладів і окладів за військовим званням має здійснюватися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на тарифні коефіцієнти. У зв’язку з цим суди зобов’язали військову частину провести перерахунок і виплатити різницю в грошовому забезпеченні за кілька періодів служби, врахувавши вже здійснені виплати.

Разом із тим у частині вимог за окремий період суди відмовили, вказавши, що в цей час застосовувалася інша редакція нормативного регулювання, яка передбачала фіксовану розрахункову величину 1762 грн.

У результаті позов був задоволений не повністю, і саме в частині відмови позивачка подала касаційну скаргу, вважаючи, що суди неправильно застосували норми матеріального права та не врахували позиції Верховного Суду щодо порядку визначення розрахункової величини для грошового забезпечення.

Колегія суддів Верховного Суду, оцінюючи доводи касаційної скарги та рішення судів попередніх інстанцій, зазначила, що у спорах щодо застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у різних редакціях вже сформовано усталену судову практику.

Суд виходив того, що правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців визначене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено, що порядок і розміри такого забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України. На виконання цих положень була прийнята Постанова № 704, яка спочатку передбачала розрахунок посадових окладів і окладів за військовим званням через множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідні тарифні коефіцієнти.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України № 103 до Постанови № 704 були внесені зміни, якими розрахункову величину було прив’язано до прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. Ці зміни були визнані протиправними та скасовані судовим рішенням, у зв’язку з чим відновила дію первісна редакція пункту 4 Постанови № 704, що передбачала використання прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас із 20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 481, якою знову змінено пункт 4 Постанови № 704 та запроваджено фіксовану розрахункову величину у розмірі 1762 грн для обчислення посадових окладів та окладів за військовим званням.

Суд звернув увагу, що відповідно до статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким його визнано протиправним, а тому правові наслідки такого рішення мають перспективний характер і не поширюються автоматично на правовідносини, які виникли під час дії відповідного акта.

Також Верховний Суд наголосив, що органи державної влади зобов’язані діяти виключно на підставі та в межах чинних нормативно-правових актів, відповідно до статті 19 Конституції України. Тому застосування відповідачем чинної на той момент редакції постанови Уряду, навіть якщо вона згодом була скасована судом, саме по собі не може автоматично свідчити про протиправність його дій.

У цьому контексті Суд зазначив, що у разі незгоди із нормативно-правовим актом належним способом захисту є його оскарження, а не ігнорування його положень у межах індивідуального спору.

Разом із тим Верховний Суд звернув увагу на наявність різних підходів у власній практиці. Зокрема, в одних рішеннях наголошується на застосуванні первісної редакції пункту 4 Постанови № 704 із використанням прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року, тоді як в інших — на необхідності застосування чинної на той момент редакції з фіксованою розрахунковою величиною 1762 грн.

З огляду на цю неоднаковість у правозастосуванні та необхідність забезпечення єдності судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Суд зазначив, що така передача необхідна для формування єдиного підходу до застосування статей 7 та 265 КАС України у спорах щодо обчислення грошового забезпечення військовослужбовців та визначення правових наслідків змін до Постанови № 704, внесених Постановою № 481.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.