Штраф Держпраці за неоформлених працівників: Верховний Суд пояснив, коли його не можна скасовувати
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду сформулював низку важливих правових висновків щодо застосування штрафів за використання праці неоформлених працівників, оцінки повторності порушення, розмежування трудових і цивільно-правових відносин, доказового значення відеозаписів під час перевірок Держпраці та наслідків процедурних порушень під час накладення фінансових санкцій.
У справі, що переглядалася, Держпраці наклало на підприємство штраф у розмірі 3,36 млн грн, вважаючи, що роботодавець повторно допустив до роботи 14 осіб без належного оформлення трудових відносин. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали постанову контролюючого органу протиправною, однак Верховний Суд дійшов висновку, що вони неповно дослідили обставини справи, неправильно застосували норми права та передчасно скасували штраф. Справу направлено на новий розгляд.
Обставини справи
У квітні 2024 року Держпраці провело позапланову перевірку підприємства, за результатами якої склало акт та винесло припис про усунення порушень трудового законодавства.
Після цього інспектори здійснили повторний позаплановий захід для перевірки виконання припису. За його результатами контролюючий орган дійшов висновку, що підприємство продовжує використовувати працю неоформлених охоронців на об'єктах АТ «Укрпошта», у зв'язку з чим наклав штраф у розмірі 3,36 млн грн.
Підприємство оскаржило постанову, посилаючись, зокрема, на те, що частину осіб неможливо належним чином ідентифікувати, із сімома особами укладено цивільно-правові договори, Держпраці не довело фактичного існування трудових відносин, а також допустило процесуальні порушення під час розгляду справи про накладення штрафу.
Чому попередні суди скасували штраф
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов підприємства.
Вони виходили з того, що Держпраці не довело повторність порушення, не підтвердило належними доказами фактичний допуск осіб до роботи без оформлення трудових відносин, а відеозаписи та інші матеріали перевірки не дозволяють достовірно встановити, хто саме працював на підприємстві. Крім того, окремих осіб у постанові про накладення штрафу було зазначено лише за іменем, що, на думку судів, не давало можливості їх належно ідентифікувати.
Що не врахували суди, на думку Верховного Суду
Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неповно встановили фактичні обставини справи, не дослідили всі необхідні докази та передчасно визнали постанову Держпраці протиправною.
Повторність порушення не залежить від рішення щодо директора
Верховний Суд наголосив, що повторність порушення, передбачена абзацом третім частини другої статті 265 КЗпП, пов'язується з повторним вчиненням роботодавцем того самого виду порушення протягом двох років із дня його первинного виявлення уповноваженим органом, а не з наявністю судового рішення про притягнення керівника підприємства до адміністративної відповідальності.
Тому повернення матеріалів адміністративної справи щодо керівника для належного оформлення саме по собі не свідчить про відсутність повторності.
Неоскаржений припис має юридичне значення
Касаційний адміністративний суд звернув увагу, що припис Держпраці є індивідуальним адміністративним актом, на який поширюється презумпція правомірності. Якщо такий припис не оскаржено та не скасовано, він є чинним і обов'язковим до виконання.
Водночас неоскарження припису не звільняє суд від обов'язку дослідити його зміст. Саме суд має встановити, яке первинне порушення було зафіксовано, чи виконано вимоги припису та чи можуть ці обставини свідчити про повторність порушення.
При цьому Верховний Суд наголосив, що законність самого припису не є предметом такого спору, якщо він не був окремо оскаржений. У межах розгляду справи суд повинен дослідити його лише як доказ первинного порушення та передумову для оцінки повторності.
Назва договору не визначає характер правовідносин
Верховний Суд підтвердив свою усталену практику щодо розмежування трудових і цивільно-правових відносин.
Вирішальне значення має не назва укладеного договору, а фактичний зміст правовідносин. Якщо особа систематично виконує трудову функцію, працює за встановленим графіком, підпорядковується роботодавцю та отримує винагороду за процес праці, такі відносини можуть бути трудовими незалежно від того, що сторони оформили їх цивільно-правовим договором.
Для охоронної діяльності діють особливі підходи
Суд нагадав свою сформовану раніше правову позицію, відповідно до якої функції персоналу охорони не можуть виконуватися на підставі цивільно-правових договорів, якщо фактично йдеться про трудові відносини.
Під час нового розгляду суд має встановити, чи здійснювало підприємство охоронну діяльність на підставі відповідної ліцензії, які саме функції виконували залучені особи та чи відповідали вони ознакам персоналу охорони у розумінні спеціального законодавства.
Відеозаписи необхідно оцінювати разом з іншими доказами
Верховний Суд наголосив, що відеозаписи, зроблені інспекторами праці під час перевірки, є електронними доказами та мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами.
Попередні суди не відтворили ці записи безпосередньо під час розгляду справи та фактично відхилили їх без належного аналізу.
При цьому навіть якщо окремі особи на відео неправильно називали місцезнаходження чи інші реквізити підприємства, це саме по собі не спростовує їхніх пояснень щодо виконання роботи, графіка чергувань, отримання винагороди та особи, яка координувала їхню роботу.
Водночас Верховний Суд зазначив, що неповна ідентифікація окремих осіб сама по собі не означає недоведеність факту використання неоформленої праці, якщо цей факт підтверджується іншими належними доказами, зокрема відеозаписами та поясненнями самих осіб.
Суд також звернув увагу, що саме відсутність оформлених трудових відносин нерідко є складовою механізму прихованого працевлаштування. Тому факт використання неоформленої праці не може підтверджуватися виключно паперовими документами роботодавця, а має встановлюватися на підставі оцінки всієї сукупності доказів.
Не кожне процедурне порушення скасовує рішення Держпраці
Окремий блок правових висновків стосується процедурних гарантій.
Верховний Суд зазначив, що не кожне процедурне порушення є самостійною підставою для скасування рішення адміністративного органу. Суд має встановити, чи було таке порушення істотним, тобто чи могло воно реально вплинути на зміст рішення або позбавити особу можливості ефективно захистити свої права.
Такий підхід відповідає положенням Закону «Про адміністративну процедуру», який передбачає, що порушення адміністративної процедури не тягне автоматичної протиправності адміністративного акта, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правильність вирішення справи по суті.
Верховний Суд також звернув увагу, що юридична особа повинна забезпечити отримання кореспонденції за своєю офіційною адресою, а ризик її неотримання покладається саме на адресата, якщо контролюючий орган належним чином направив відповідні документи.
Що вирішив Верховний Суд
Касаційний адміністративний суд дійшов висновку в справі 160/31220/24, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили всі істотні обставини справи, не дали належної оцінки доказам та передчасно скасували постанову Держпраці.
У зв'язку з цим Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Держпраці, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас Верховний Суд не вирішував питання про законність самого штрафу по суті. Суд лише констатував, що попередні інстанції неповно з'ясували обставини справи та не дослідили всі необхідні докази. Остаточну оцінку законності постанови про накладення штрафу має надати суд першої інстанції під час нового розгляду справи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
