Чоловіка з глухотою визнали придатним до військової служби: суд оцінив законність рішення ВЛК
Житомирський окружний адміністративний суд у порядку письмового провадження вирішував спір щодо законності висновку військово-лікарської комісії про придатність військовозобов’язаного до військової служби та дій Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України під час розгляду скарги на таке рішення.
Суть справи
Позивач звернувся до суду, вважаючи протиправними рішення військово-лікарської комісії, оформлене довідкою від 19 грудня 2025 року, якою його було визнано придатним до військової служби, а також рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 14 січня 2026 року, прийняте за результатами розгляду його скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2025 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії, за результатами якого встановлено діагноз: вроджена вада розвитку вуха, мікротія правого вуха, хронічна двобічна приглухуватість, правобічно глибокого ступеня та лівобічно тяжкого ступеня, з рекомендацією дообстеження до 19 грудня 2025 року.
19 грудня 2025 року позивач повторно пройшов медичний огляд, за результатами якого у нього встановлено гіпертензивний синдром, хронічну двобічну нейросенсорну приглухуватість, що проявляється повною глухотою на праве вухо та легким порушенням слуху на ліве вухо, а також множинний ускладнений карієс. За результатами огляду, на підставі відповідних статей Розкладу хвороб, його було визнано придатним до військової служби.
Позивач вважав, що при ухваленні зазначеного рішення військово-лікарською комісією порушено вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, оскільки медична оцінка не відповідає фактичному стану його здоров’я, а також неправильно застосовано норми Розкладу хвороб. Крім того, він зазначав, що Центральною ВЛК не надано належно вмотивованого рішення за результатами розгляду його скарги, оскільки відповідь оформлена у формі листа без повного аналізу медичної документації.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що визначення ступеня придатності до військової служби є дискреційними повноваженнями військово-лікарських комісій. Також зазначалося, що скаргу позивача розглянуто Центральною ВЛК, яка підтвердила правильність висновків первинної комісії та відсутність підстав для їх скасування чи перегляду.
Позиція суду та висновки
Суд, дослідивши матеріали справи № 240/5625/26, зазначив, що відповідно до Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Правове регулювання проходження військово-лікарської експертизи здійснюється Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 402.
Суд установив, що військово-лікарська комісія при територіальному центрі комплектування провела медичний огляд позивача та за його результатами ухвалила постанову у формі довідки, якою визнала його придатним до військової служби. Таке рішення було прийнято на підставі встановлених діагнозів та відповідних статей Розкладу хвороб.
Суд також зазначив, що перевірка правильності медичних висновків позаштатних військово-лікарських комісій належить до компетенції ВЛК вищого рівня або Центральної ВЛК, а не суду. Суд не уповноважений оцінювати медичні діагнози, встановлювати ступінь придатності до військової служби чи підміняти собою спеціалізовані медичні органи.
Водночас суд звернув увагу на те, що Центральна військово-лікарська комісія, розглядаючи скаргу позивача, фактично обмежилася загальними формулюваннями щодо правильності висновків первинної ВЛК, не навівши детального аналізу поданих медичних документів та не конкретизувавши застосування відповідних положень Розкладу хвороб. Разом із тим, така оцінка сама по собі не є підставою для скасування рішення первинної ВЛК.
Суд виходив із того, що оскарженню у судовому порядку підлягають рішення ВЛК регіонального рівня або Центральної ВЛК, тоді як первинні висновки військово-лікарських комісій підлягають перевірці у межах адміністративної процедури в системі військово-лікарської експертизи.
Оцінюючи доводи сторін, суд також врахував правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких суд не може втручатися у дискреційні повноваження ВЛК щодо встановлення діагнозу та визначення придатності до військової служби, а його повноваження обмежуються перевіркою дотримання процедури ухвалення рішень.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в частині скасування рішення військово-лікарської комісії відсутні.
Водночас суд встановив, що розгляд скарги Центральною військово-лікарською комісією не відповідав вимогам повноти та належної мотивації, у зв’язку з чим дії відповідача в цій частині підлягають оцінці як неналежне виконання обов’язку щодо розгляду звернення.
У зв’язку з цим суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання Центральної військово-лікарської комісії повторно розглянути скаргу позивача з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Суд також зазначив, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а обов’язок доведення правомірності рішення суб’єкта владних повноважень покладається на відповідача.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, визнавши протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії щодо належного розгляду скарги та зобов’язавши її повторно розглянути відповідне звернення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
