Відсутність підстав для розкриття банківської таємниці не перешкоджає відкриттю провадження — Верховний Суд
Встановлення судом відсутності підстав для розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, та/або повноважень у заявника вимагати її розкриття є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні заяви (частина 2 статті 350 ЦПК України), а не для відмови у відкритті провадження у справі. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
6 травня 2026 року КЦС ВС розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу особи у справі за заявою особи, заінтересована особа – Акціонерне товариство комерційний банк, про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
На обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що помилково перерахував кошти через застосунок на картку невідомої особи, а встановити повні дані отримувача без розкриття банківської таємниці неможливо. Банк відмовив у наданні інформації, посилаючись на режим банківської таємниці.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовив у відкритті провадження у справі, мотивуючи тим, що вимоги заяви за своєю суттю є витребуванням доказів для майбутнього спору, що свідчить про наявність спору про право, який не може вирішуватися в окремому провадженні.
ВС не погодився з висновками судів, судові рішення скасував, справу передав для продовження розгляду до суду першої інстанції з огляду на таке.
Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, підлягають розгляду за правилами окремого провадження відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 293 та глави 12 ЦПК України.
Встановлення судом відсутності підстав для розкриття банківської таємниці або відсутності у заявника передбачених законом повноважень на її отримання є підставою для відмови у задоволенні заяви по суті, а не для відмови у відкритті провадження у справі.
Висновок суду про наявність спору про право як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про розкриття банківської таємниці є помилковим, якщо заявник не заявляє вимог до банку як до заінтересованої особи і не оспорює суб’єктивне право іншої особи, а лише просить надати інформацію в межах спеціальної процедури.
Заява про розкриття банківської таємниці не є заявою про забезпечення доказів у розумінні статей 116, 117 ЦПК України, якщо її метою є встановлення особи отримувача коштів для подальшої реалізації права на судовий захист, а не забезпечення доказової бази у вже існуючому спорі.
Отже, неправильна процесуальна кваліфікація заяви та відмова у відкритті провадження у справі замість розгляду заяви по суті є істотним порушенням норм процесуального права.
Детальніше з текстом постанови ВС від 06 травня 2026 року у справі № 757/40704/25 (провадження № 61-1508св26) можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
