Сумісництво та суміщення посад: порядок оформлення, оплата та ключові відмінності
У трудовому законодавстві України поняття «сумісництво» та «суміщення професій (посад)» мають різний правовий зміст, хоча на практиці їх часто плутають. Незважаючи на певну схожість, ці форми додаткової зайнятості відрізняються за способом організації роботи, процедурою оформлення та порядком оплати праці.
Під сумісництвом розуміється виконання працівником іншої оплачуваної роботи, окрім основної, на підставі окремого трудового договору. Така трудова діяльність здійснюється виключно у вільний від основної роботи час. Відповідно до положень статті 102-1 Кодексу законів про працю України, працівник має право працювати за сумісництвом як у свого основного роботодавця, так і в іншого суб’єкта господарювання. Заробітна плата в цьому випадку нараховується залежно від фактично виконаної роботи або відпрацьованого часу.
Основною характерною ознакою сумісництва є наявність окремого трудового договору та виконання додаткових обов’язків поза межами встановленого робочого часу за основним місцем роботи. Залежно від того, де саме виконується така робота, розрізняють внутрішнє сумісництво, коли працівник поєднує декілька посад у межах одного роботодавця, та зовнішнє сумісництво, коли додаткова трудова діяльність здійснюється в іншого роботодавця.
Суміщення професій або посад ‒ це виконання працівником на тому самому підприємстві, в установі чи організації поряд зі своєю основною роботою додаткової роботи за іншою професією або посадою, або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи. Такий порядок передбачено статтею 105 КЗпП України.
На відміну від сумісництва, при суміщенні новий трудовий договір не укладається. Працівник продовжує працювати за своїм основним трудовим договором, але додатково виконує інші обов’язки у межах встановленого робочого часу. За таку роботу працівникові встановлюється доплата, розмір якої визначається на умовах, передбачених колективним договором.
Основні відмінності
Сумісництво ‒ це окрема робота за окремим трудовим договором у вільний від основної роботи час.
Суміщення ‒ це додаткова робота в межах основного робочого часу без укладення нового трудового договору.
При сумісництві оплата здійснюється за фактично виконану роботу, а при суміщенні працівникові встановлюється доплата за додаткове навантаження.
На що звернути увагу роботодавцю і працівнику
Під час оформлення трудових відносин важливо чітко розмежовувати сумісництво та суміщення, адже від цього залежить порядок організації роботи та її оплати. Якщо працівник виконує додаткову роботу поза межами свого основного робочого часу на підставі окремого трудового договору, йдеться про сумісництво. Натомість суміщення має місце тоді, коли працівник поряд із основними обов’язками виконує додаткові функції протягом робочого дня без звільнення від основної роботи. На це звертає увагу Херсонський апеляційний суд.
Невірне визначення виду додаткової зайнятості може стати причиною трудових спорів, зокрема щодо розміру заробітної плати, режиму робочого часу, кола посадових обов’язків працівника та законності прийнятих роботодавцем кадрових рішень.
Таким чином, сумісництво та суміщення є різними правовими інструментами залучення працівника до додаткової роботи. Основна відмінність полягає в тому, що сумісництво передбачає укладення окремого трудового договору та виконання роботи у вільний від основної зайнятості час, тоді як суміщення здійснюється в межах встановленого робочого часу і компенсується шляхом виплати відповідної доплати.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
