Договір доручення розірвано: Верховний Суд визначив долю коштів повіреного
У разі односторонньої відмови довірителя від договору доручення за ч. 2 ст. 1008 ЦК України кошти, отримані повіреним за цим договором, підлягають поверненню довірителю, якщо доручення не виконано. Після припинення договору доручення відпадає правова підстава для утримання повіреним таких коштів, що є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
24 червня 2026 року ВС розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи_2 у справі за позовом Особи_1 до Особи_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у серпні 2018 року він (довіритель) уклав із відповідачем (повіреним) договір доручення, за яким останній мав здійснювати всебічний контроль за виконанням умов будівництва об’єкта нерухомості. Позивач сплатив відповідачу винагороду в розмірі 745 630,00 дол. США. Проте відповідач не перевірив належним чином якість робіт, будівництво не було завершено у встановлений строк, а майно не було передано в експлуатацію. У грудні 2022 року позивач направив відповідачу повідомлення про відмову від договору доручення та зажадав повернення сплачених коштів.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив. Судові рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач не виконав умови договору, а позивач скористався своїм правом на односторонню відмову від доручення, отримана сума підлягає поверненню разом із передбаченим договором штрафом.
ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до частини другої ст. 1008 ЦК України довіритель має право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Це право є безумовним і не може бути обмежене домовленістю сторін. У разі припинення договору доручення до його повного виконання довіритель зобов’язаний виплатити повіреному плату лише пропорційно виконаній ним роботі (ст. 1009 ЦК України).
ВС наголосив, що повірений зобов’язаний надати звіт про виконання доручення (стаття 1006 ЦК України). Оскільки відповідач не надав жодних відомостей про фактичні дії на виконання договору та не надав звіту ні позивачу, ні суду, підстав для утримання коштів немає.
Застосовуючи ст. 1212 ЦК України, ВС зауважив, що чинний договір є достатньою правовою підставою для отримання майна, проте якщо така підстава згодом відпала (зокрема через розірвання договору), майно вважається збереженим без достатньої підстави та підлягає поверненню.
ВС підкреслив, що цивільні справи мають вирішуватися з урахуванням балансу вірогідностей. Оскільки відповідач не спростував фактів невиконання доручення, суди дійшли правильних висновків про необхідність стягнення безпідставно збережених коштів.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 953/7681/22 (провадження № 61-5952св26) можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
