І кожен фініш — це, по суті, старт…

Безсмертні слова Ліни Костенко якнайкраще відображають завершення пройденого змагання. Конкурс до нового Верховного Суду стає історією. Для переможців конкурсу — це відповідальний старт того, щоб виправдати виявлену їм довіру. Для членів Комісії, яка визначила кращих, — це старт роботи вже з новим досвідом для наступних суддівських конкурсів. Для громадськості — це старт очікувань на справедливість найвищого судового органу. Для конкурсантів, які цього разу не перемогли, — це старт їхніх майбутніх перемог.

Перечитуючи статті, пости та коментарі переможців конкурсу, громадськості, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, хочеться щодо конкурсу поділитися і своїми враженнями конкурсанта, який сьогодні не переміг.

Особисто для мене цей конкурс був змагальним і конкурентним в професійному плані. За наявності відповідного стажу і досвіду роботи, вважаю, що просто не міг не взяти у ньому участі. Досвід наукової роботи допоміг при складанні тестових завдань. Суддівська діяльність — при написанні судового рішення. Життєвий досвід і адвокатська діяльність — при проходженні співбесіди. За час проходження конкурсу є можливість заново озирнутись на свої здобутки і зрозуміти їх важливість для подальшого професійного зростання. Та, власне, сам факт проходження цього конкурсу вже є професійним кроком уперед. Юристи природно є конкурентними. Тому правильним кроком було об’єднати на конкурсі правників з різних сфер діяльності і дати можливість проявити себе.  Запам’яталися обличчя конкурсантів при складанні тестових завдань —  напружені, сконцентровані в незалежності від того, чи це досвідчений суддя, чи юний, адвокат, чи науковець. Написання практичного завдання, коли п’ять годин  — це  коротка мить,  тому тут обличчя ти не встигаєш роздивитись.  Атмосфера гумору і серйозності на співбесіді і хвилювання від очікування результатів. Нові знайомства і цікаві дискусії. Тому те, що раніше було неможливим, а саме конкурсна участь до найвищого судового органу суддів перших інстанцій, адвокатів та науковців, сьогодні стало реальністю.

Відчуваю внутрішнє задоволення від того, що зумів пройти усі етапи конкурсу. Як суддя першої інстанції розумію, що це чудова нагода продемонструвати свої знання та вміння та можливість конкурувати з, безумовно, сильними кандидатами. Це мотивує до наступної роботи і дає відчуття, що краще попереду.

Загалом враження, що цей конкурс лише початок довгого шляху змін у правосудді. Хочеться, щоб цей шлях ми пройшли швидше.

Тому я вітаю переможців конкурсу і бажаю їм успіху! 

І основне – відчуття поразки і фінішу немає. Є відчуття, що це лише старт, і усі ми від цього виграємо. А історія — історія усе розставить…

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.