Керований хаос у судовій системі України

Анатолій Марцинкевич,
суддя Апеляційного суду Хмельницької області у відставці,
кандидат юридичних наук

За останні роки в Україні тривалий час не працювало понад 30 судів, на сьогодні їх більше 10. На жаль, ті органи, які за це відповідають, точної кількості не знають і цим не переймаються.

Десятки тисяч громадян позбавлені гарантованого Конституцією та законами України права на справедливий суд. Документи Ради Європи щодо засобів захисту від надмірної тривалості проваджень навіть не передбачають таких ситуацій. Наші європейські друзі не могли здогадатись, що таке можливо.

Один суд, закритий упродовж одного дня, є надзвичайною ситуацією і грубим порушенням прав людини, а у нас десятки таких, які не здійснюють правосуддя роками. В цих судах всі кримінальні провадження і справи про адміністративні правопорушення через апеляційні суди передаються до інших судів, а за ними слідують ті, для кого робилася ця реформа, — наші громадяни та їхні захисники. Через неукомплектованість судів України такі справи розглядаються понад встановлені процесуальним законом терміни. Щодо звернень громадян за захистом у цивільних та окремих адміністративних справах, то ситуація тут надзвичайна. Оскільки законодавець не передбачив можливості передачі таких справ до інших судів, всі позовні заяви роками нагромаджуються в канцеляріях та чекають відновлення правосуддя в цих судах.

Будь-якого виправдання цим явищам немає. Держава в особі уповноважених органів грубо порушила конституційні права великої кількості громадян. На жаль, представництва Ради Європи в Україні також не турбує дотримання Україною гарантій, передбачених Європейською Конвенцією з прав людини.

Жахливою є ситуація із суддями, повноваження яких закінчилися. Сотні суддів роками чекають «вирішення своєї долі», на сьогодні таких  залишилось близько 400. У цій ситуації, крім невизначеності суддів, є ще два негативних моменти. По-перше, ці судді не здійснюють правосуддя, що в свою чергу збільшує навантаження на їхніх колег. Від цього страждають строки розгляду справ та, безумовно, якість їх розгляду. З іншої сторони, неефективно використовуються державні кошти на виплату суддівської винагороди таким суддям. Судді в цьому не винні. Здоровий глузд підказує, що кваліфікаційне оцінювання потрібно було в першу чергу починати стосовно цієї категорії суддів, а його відсутність мала наслідком неефективне використання коштів держави. Починаючи з 30 вересня 2016 року на ці цілі витрачено 387 957 445 гривень. Це досить великі кошти. Хто за це відповість?

Після об’єднання у 2016 році трьох судів міста Херсона шість суддів цих судів не працевлаштовані. Також є незрозумілою ситуація стосовно деяких суддів із тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Близько 80 суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, які знаходяться в процесі ліквідації, чекають вирішення своєї долі.

Не зрозуміло, чому при ліквідації апеляційних судів станом на травень 2019 року не були переведені до новоутворених судів 178 суддів , які не завершили процедури кваліфікаційного оцінювання. Як наслідок, збільшилось навантаження на переведених суддів. Суддям, які залишились непереведеними з суддів, що ліквідовуються, держава продовжувала виплачувати суддівську винагороду за умов відсутності у них повноважень на здійснення правосуддя у зв’язку із початком роботи новоутворених судів. Станом на 1 травня 2019 року загальна сума таких виплат складала 76 мільйонів гривень.

Окремої оцінки потребує процедура кваліфікаційного оцінювання на визначення здатності суддів  здійснювати правосуддя у відповідному суді. Так, критеріями оцінювання є компетентність, професійна етика та доброчесність, а його етапами — складання іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди. Відповідно до закону основним засобом встановлення такої відповідності є іспит. Натомість, Вища кваліфікаційна комісія суддів України для визначення професійної компетентоності надала 300 балів, тоді як для визначення особистої та соціальної компетентності — 200 балів, професійної етики — 250 балів і доброчесності — також 250 балів. Цікавий розподіл критеріїв, особливо за відсутності методики визначення кількості балів за особисту, соціальну компетентність, професійну етику та доброчесність.

Проведення психологічних тестів та співбесід із психологами законодавець не передбачив як обов’язкову умову при проходженні кваліфікаційного оцінювання. Натомість, Вища кваліфікаційна комісія суддів України це запровадила, чим ускладнила саму процедуру. На ці цілі було витрачено багато коштів європейських партнерів. Разом з тим, будь-який ефект від таких процедур відсутній.

На сьогодні залишається понад 1,5 тисячі суддів, які з незалежних від них обставин не завершили процедури кваліфікаційного оцінювання. Проблемою в цій ситуації є і те, що судді, маючи єдиний правовий статус, виконуючи однакову роботу, відповідно до пунктів 22 та 23  розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», перебувають у нерівному становищі щодо виплати суддівської винагороди, оскільки поставлені в залежність від умови проходження чи непроходження кваліфікаційного оцінювання.

Тривалий час в місцевих та апеляційних судах не заповнювалися вакантні посади суддів. Такі зволікання є невиправданими, а нещодавно оголошені конкурси призначені з порушенням закону. Зокрема, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не було забезпечно, як того вимагає закон, одночасної участі в конкурсі кандидатів в межах добору на посаду судді та суддів, які мають намір бути переведеними на вакантні посади місцевих судів. Необхідно зазначити, що вибір Комісією на свій розсуд судів для двох категорій претендентів в межах двох конкурсів, крім порушення закону, має у своїй основі ще й корупційну складову.

Ці конкурси як такі, що порушують закон, можуть бути не підтримані Вищою радою правосуддя та Президентом України.