Арбітражних керуючих непокоїть вразливість їхньої професії

Незважаючи на те, що новим Кодексом з процедур банкрутства ключовою фігурою у процесі пошуку балансу між інтересами кредитора і боржника визначений арбітражний керуючий, він продовжує бути занадто залежним від уподобань державного регулятора. Про це арбітражні керуючі зараз активно дискутують на сторінках своїх професійних фейсбук-спільнот.

Зокрема, арбітражних керуючих непокоїть велика кількість планових та позапланових перевірок, які проводить Міністерство юстиції, і які нерідко закінчуються передачею справ до Дисциплінарної комісії і позбавленням свідоцтва.

Основний недолік, який раптово виявили перевірки, і який закидають арбітражним керуючим – ігнорування такого важливого моменту, як проходження підвищення кваліфікації. Якщо ж арбітражний керуючий, котрий не підвищив свою кваліфікацію, до того ж і не вів жодної справи з моменту приходу у професію, то це прямий шлях до анулювання свідоцтва.

В такий спосіб з квітня нинішнього року позбулися, або чекають на анулювання свідоцтв майже 200 арбітражних керуючих (із приблизно 1 300 занесених у державний реєстр). Питання, чому підвищення кваліфікації набуло такої ваги і стає підставою для накладення найжорсткішого дисциплінарного стягнення – залишається риторичним.

Велику надію арбітражні керуючі покладають на осінь, коли набуде чинності Кодекс з процедур банкрутства. Тоді професійна спільнота має утворити єдину самоврядну організацію (СРО) і «розбавити» Дисциплінарну комісію чотирма своїми представниками. Пропонують навіть йти далі, зокрема, представник професії з Вінниці Михайло Сокольвак закликає подумати, чи не є логічним аналізувати через незалежну СРО матеріали перевірок , оскільки , як вже не раз зазначалось, 80 відсотків позбавлень права на професію потім скасовуються через суди.

Втім, не тільки від уподобань чиновників потерпають арбітражні керуючі. Голова правління ГО «Всеукраїнська Асоціація Арбітражних Керуючих» Микола Занько нагадує, що навіть за новим Кодексом комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав. «Ключове слово «незалежно» як раз яскраво і вказує на всю «незалежність» арбітражного керуючого», - повідомляє він.

Більше того, як зазначає голова Національної професійної спілки арбітражних керуючих України Анатолій В'язовченко, існують професійні скаржники, які пишуть без зупинки скарги на арбітражних керуючих. В результаті, Мінюст призначає позапланову перевірку, а арбітражний керуючий пише пояснення. Якщо ж дисциплінарна комісія не знаходить підстав для задоволення скарги, скаржник знов пише заяву, і так по колу кілька разів.

Таким чином, арбітражні керуючі пропонують кілька нагальних уточнень до нормативно-правових актів. По-перше, повертати скаргу без розгляду, якщо скаржник не подав доказів порушення його прав арбітражним керуючим, інакше можна дійти до розгляду скарг про порушення арбітражним керуючим правил дорожнього руху. По-друге, скаржник має бути стороною в конкретній справі про банкрутство. І, по-третє, в регламенті дисциплінарної комісії і в порядку контролю повинно бути встановлено, що факти порушення інтересів кредиторів мають бути розглянуті виключно в суді, який веде справу про банкрутство. І тільки порушення правил Кодексу професійної етики може бути сферою компетентності дисциплінарної комісії арбітражних керуючих.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала, що у Києві відбулася перша зустріч українських арбітражних керуючих з метою створення власної СРО.