Знесення самовільного об’єкту будівництва та скасування держреєстрації: як визначити юрисдикцію

Проблема самовільного будівництва не втрачає актуальності. Нещодавно «Судово-юридична газета» повідомляла про надбудову на даху в центрі Києва за адресою: вулиця Велика Васильківська, 4а.

Справи про знесення самовільного будівництва та скасування державної реєстрації відповідного об’єкту підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року у справі №522/6962/18.

Так, представник прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення держреєстратора, на підставі якого за особою зареєстровано право власності на нежитлове приміщення. Щодо самої особи ставились вимоги своїми силами і за свій рахунок привести у попередній стан самовільно реконструйовану квартиру та нежитлове приміщення. На підставі оспорюваного рішення  було зареєстровано право власності на самовільно реконструйований об`єкт нерухомості, не введений в експлуатацію в установленому законом порядку.

Суд першої інстанції, з яким згодом погодився апеляційний суд, закрив провадження у справі. Причиною закриття стала невірно визначена юрисдикція: вказані позовні вимоги слід розглядати в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Прокурор аргументував касаційну скаргу тим, що оспорюваним реєстраційним діям передував спір між сторонами про цивільне право, що стосується самовільної реконструкції квартири , яка за змістом статті 177 ЦК України, як об`єкт самочинного будівництва, належить до об`єктів цивільних прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Таким чином, ознаками відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є:

• наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства;
• спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Натомість, публічно-правовий характер спору визначається тим, що суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення — публічно-правові відносини, пов`язані з реалізацією публічної влади. Крім того, публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку.

Як наголосила Велика Палата Верховного Суду, спірні правовідносини у справі №522/6962/18 обумовлені реалізацією позивачем повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Отже, ВП ВС зробила наступний висновок: суб'єкт владних повноважень перебуває з особою, яка здійснила самочинне будівництво, в адміністративних відносинах, оскільки діє на виконання своїх владних управлінських функцій, спрямованих на захист інтересів держави.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах неодноразово викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах: №1519/2-787/11, №520/10754/14-ц, №826/12543/16, №369/13415/17, №826/7203/17, №461/889/13-ц.

Таким чином, спір за участю суб’єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва, усунення порушень та незаконної державної реєстрації, є публічно-правовим.

 Раніше «Судово-юридична газета» писала, що «Слуги народу» пропонують зміни у житловому законодавстві.