Законодавець передбачив обов’язок суду примусити суб’єкта владних повноважень до правомірної поведінки: практика ВС

Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органа, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, — такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі №2340/3933/18.

Нагадаємо, відповідно до КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, суд може зобов`язати відповідача — суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки.

Так, у справі №2340/3933/18 позивач, лейтенант поліції, оскаржував акти Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо розслідування нещасного випадку. Окрім цього, позовні вимоги ґрунтувалися на необхідності зобов`язати ГУ НП провести розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем та скласти відповідні акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позивач стверджував, що нещасний випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, трапився під час проходження служби. Однак, за наслідками проведення службового розслідування, складено та затверджено акти форми Н-5* — розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) та форми НТ*— про нещасний випадок невиробничого характеру. Також позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позов в повному обсязі.

Верховний Суд залишив Касаційну скаргу ГУ НП без задоволення. «Враховуючи, що судами визнано неправомірними висновки відповідача, що випадок з позивачем трапився під час проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, то інших варіантів поведінки, окрім як прийняти протилежне рішення, відповідач не має», — зазначив Верховний Суд.

Так, судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що Головне управління Національної поліції в межах розслідування може прийняти два рішення, склавши відповідні акти:

1. визнати нещасний випадок таким, що трапився під час проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків;
2. визнати нещасний випадок таким, що трапився під час проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Верховний Суд звернув увагу на міжнародний досвід вирішення справ зазначеної категорії. Рішення ЄСПЛ у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії» вказують, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення ЄСПЛ «Серявін та інші проти України»).

Раніше «Судово-юридична газета» писала про правові позиції ВП ВС щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення коштів.

Крім того, ми писали про стягнення моральної шкоди за порушення умов договору.