Строк звернення за одноразовою грошовою допомогою військовослужбовцям внаслідок настання інвалідності: позиція Верховного Суду

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено преклюзивний трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права

 До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору полягає в тому, що з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги, внаслідок настання інвалідності як військовослужбовцю, захворювання якого пов‘язане з проходженням військової служби, позивач звернувся до Міністерства оборони України з відповідною заявою, однак останнє відмовило йому з мотивів пропуску останнім встановленого строку на реалізацію вказаного права, незважаючи на доводи позивача про поважність причин пропуску встановленого строку, пов‘язаних з важким станом здоров‘я. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги після спливу законодавчо визначеного трирічного строку з дня виникнення такого права. Суд апеляційної інстанцій скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив, мотивуючи рішення тим, що у позивача наявні обґрунтовані підстави пропуску строку звернення до відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги після спливу законодавчо визначеного трирічного строку з дня виникнення такого права.

Разом з тим, Верховний Суд не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, задовольнив касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України та залишив у силі рішення суду першої інстанції. При цьому суд виходив з того, що ч. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio – закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд встановив, що позивачем у даній справі не надано судам належних та допустимих доказів того, що він об`єктивно не мав можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у визначений Законом строк через непереборні обставини, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а також вживав всіх необхідних заходів для цього (оформлення нотаріально посвідченої довіреності для представника, надсилання заяви поштою - тощо).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги після спливу законодавчо визначеного трирічного строку з дня виникнення такого права. Вказаний строк вважається преклюзивним і не підлягає поновленню, що свідчить про відсутність законодавчо передбачених умов для призначення та виплати позивачу одноразової допомоги.

Верховним Судом також сформульовано правову позицію, відповідно до якої встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб, як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку, виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).

 Постанова Верховного Суду від _ 2020 року у справі № 810/2517/18 (адміністративне провадження № К/9901/69532/18).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.