Приватний виконавець, що недоотримав свою винагороду, може стати ініціюючим кредитором

Коли за наслідком проведених виконавчих дій з виконання судових рішень не вдалося повністю стягнути борг, і кредитори ініціюють відкриття справи про банкрутство боржника, приватний виконавець також має право заявити про задоволення своєї вимоги щодо стягнення недоотриманої основної винагороди.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 серпня 2020 року у справі № 910/126/20.

Обставини справи

Приватний виконавець у ході здійснення виконавчого провадження за рішенням суду мав стягнути з боржника, ТОВ «Київ Інвест Девелопмент Груп», на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області 3 078 141,24 грн. Крім того, одночасно з відкриттям виконавчого провадження він виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного судового виконавця на суму 307 814,12 грн.

Практично вдалося стягнути борг тільки на суму 2 482 287,1 грн та паралельно задовольнити вимоги про стягнення основної винагороди судового виконавця на суму 248 228,7 грн. Залишок заборгованості за цим судовим рішенням становить 595 854,14 грн та, відповідно, частина нестягнутої винагороди судового виконавця складає 59 585,41 грн.

Разом із Кам'янською міською радою приватний виконавець звернувся до місцевого господарського суду із спільною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Київ Інвест Девелопмент Груп». Провадження у справі про банкрутство було судом відкрите, проте вимоги приватного виконавця були ним відхилені. Цю позицію підтримала й апеляційна інстанція.

Основна мотивація – нестягнута основна винагорода приватного виконавця не є грошовим зобов'язанням у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства. Приватний виконавець не може бути кредитором у розумінні статті 1 Кодексу, оскільки у відкритому провадженні у справі про банкрутство надалі питання погашення грошових вимог буде вирішувати арбітражний керуючий, а не приватний виконавець. Таким чином, вимоги приватного виконавця про визнання його грошових вимог у непогашеній частині основної грошової винагороди є намаганням отримати кошти за роботу, яку фактично буде виконувати інша особа.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, із якою звернувся приватний виконавець, встановив, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», усі постанови приватних виконавців є виконавчими документами, які видаються виконавцем на підставі рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню. З моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визначення розміру основної винагороди у такому провадженні виникає грошове зобов'язання зі сплати основної винагороди приватному виконавцю.

Крім того, за приписами частин першої та шостої статті 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом, який може відмовити у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Колегія суддів КГС ВС також встановила, що Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено процесуальної можливості закриття провадження з розгляду вимог окремого кредитора на етапі відкриття процедури банкрутства. Загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені статтею 90 КУзПБ, у даному випадку не можуть застосовуватися, оскільки спірні правовідносини виникли на етапі відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора. Підстав для застосування судами положень статті 231 ГПК України (закриття провадження у справі) судами не встановлено.

Отже, місцевий та апеляційний суди не виконали належним чином вимог законодавства про банкрутство на предмет перевірки вимог ініціюючого кредитора (приватного виконавця) на суму 59 585,41 грн як таких, що виникли на підставах, передбачених законодавством, є грошовими за своєю правовою природою та не мають ознак спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

З огляду на зазначене, постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду в частині розгляду заяви приватного виконавця з грошовими вимогами на суму 59 585,41 грн скасовані та передані для повторного розгляду до місцевого суду в іншому складі.

Детально з обставинами справи можна ознайомитися тут.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.