Перший заступник міністра Валерій Іващенко виграв справу проти України у ЄСПЛ

Обставини справи

10 вересня 2020 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Іващенко проти України» (CASE OF IVASHCHENKO v. UKRAINE (Application no. 41303/11) за заявою колишнього тимчасово виконуючого обов’язки Міністра оборони України Валерія Іващенка. У серпні 2010 року його заарештували за підозрою в незаконному ухваленні рішення про реалізацію майна Феодосійського судно-механічного заводу. У квітні 2012 року суд визнав пана Івашенка винним за статтею 364 ККУ «Зловживання владою або службовим становищем» та встановив покарання у вигляді 5 років ув’язнення. Втім, вже в серпні апеляційний суд змінив покарання на умовний строк.

Нагадаємо, що на сьогоднішній день пан Іващенко є першим заступником міністра з питань стратегічних галузей промисловості.

Позивач звернувся до ЄСПЛ у зв’язку з тим, що на його думку, мали місце такі порушення:

• Його необґрунтовано довго утримували в СІЗО;
• Під час перебування у слідчому ізоляторі йому не було надано лікування, якого він потребував;
• Під час судових засідань його утримували у металевій клітці.

Утримання у СІЗО

У ході розгляду справи Суд встановив, що 21 серпня 2010 Валерія Іващенка було заарештовано на підставі свідчень свідків під час явки до прокурора. Мотивацією такого рішення було зазначено запобігання втручання підозрюваного у розслідування справи та встановлення істини. 24 серпня Печерський районний суд ухвалив рішення щодо обрання Іващенку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Таке рішення суд обґрунтував тим, що підозрюваний може переховуватися або перешкоджати розслідуванню.

18 жовтня та 20 грудня 2010 року, а також 18 січня 2011 року суд продовжував підозрюваному запобіжний захід на тих самих підставах – що він може переховуватися чи перешкоджати розслідуванню. 4 березня 2011 року Печерський районний суд продовжив запобіжний захід на невизначений термін без зазначення у рішенні підстав для цього, адже на думку суду, не було причин для зміни запобіжного заходу. Валерій Іващенко неодноразово звертався до суду із клопотанням змінити запобіжний захід, посилаючись, зокрема, на погіршення стану здоров’я. Втім, суд понад 10 разів відмовляв підозрюваному у задоволені цього клопотання. 12 квітня суд виніс Валерію Іващенку вирок. На той момент він знаходився під вартою майже 20 місяців.

«Суд часто знаходить порушення параграфу 3 статті 5 Конвенції у справах проти України на основі того, що національні суди продовжують період утримання позивачів під вартою, зазначаючи підставою для продовження ті самі причини, що і раніше (або взагалі не зазначаючи причин)», - підкреслює Суд у рішенні.  Також зазначеного, що Суд дійшов висновку, що рішення про продовження тримання під вартою пана Іващенка замість обрання м’якшого запобіжного заходу базувалося, переважно, на серйозності висунутих йому звинувачень. ЄСПЛ побачив у цьому порушення Європейської конвенції з прав людини.

Доступ позивача до лікування

У матеріалах справи зазначено, що позивач до затримання мав проблеми зі здоров’ям, серед яких хронічні хвороби та хвороби, що вимагали періодичного стаціонарного лікування у спеціалізованих закладах. Зокрема зазначено, що пан Іващенко двічі на рік мав проходити стаціонарне лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «ГВКГ».

Також у справі йдеться про те, що з моменту останнього обстеження у заявника з’явилися нові проблеми зі здоров’ям, які виявило обстеження у лікарні СІЗО. На думку пана Іващенка, під час перебування в СІЗО йому не було надано належне лікування. Зокрема, він зазначає, що йому не дали дозволу на стаціонарне лікування у НВМКЦ «ГВКГ» або іншому приватному чи комунальному медичному закладі замість лікарні при СІЗО.

У цьому контексті Суд зазначив, що відповідно до положень Конвенції, держава має забезпечувати ув’язненій особі умови, які будуть сумісні із повагою його/її людської гідності, зокрема – шляхом належного забезпечення її здоров’я та добробуту. «Втім, Суд встановив, що статтю 3 Конвенції не можна інтерпретувати як вимогу забезпечувати кожного ув’язненого медичною допомогою на рівні із найкращими цивільними медичними закладами. Також суд готовий прийняти те, що, в принципі, ресурси медичних закладів пенітенціарної системи є обмеженими, порівняно з ресурсами цивільних медзакладів. У цілому, Суд має гнучкий підхід до визначення необхідних стандартів охорони здоров’я, розглядаючи кожну справу окремо. Ці стандарти мають бути сумісні із людською гідність ув’язненого, але також мають брати до уваги практичні вимоги ув’язнення», - підсумував ЄСПЛ. Посилаючись на ті заходи, які були вжиті державою для забезпечення медичної допомоги позивачу на базі лікарні СІЗО, Суд встановив, що ця частина заяви є неприйнятною та відмовив у її задоволенні.

Утримання у клітці у суді

Під час розгляду справи ЄСПЛ встановив, що під час 17 засідань суду позивача тримали у металевій клітці. Представник уряду зазначав, що це було здійснено відповідного до законодавства України. Втім, Суд зазначив, що такий захід є принизливим і сам собою є несумісним зі стандартами цивілізованої поведінки, яка, у свою чергу, є ознакою демократичного суспільства. У підсумку Суд вирішив, що тримання позивача у металевій клітці не було необхідним заходом, а також мало принизливий характер, адже не було жодних ризиків, які вимагали б вживання такого заходу.

Результати розгляду

Як підсумок розгляду справи «Іващенко проти України», ЄСПЛ вирішив задовольнити 2 з 3 пунктів заяви – необґрунтовано довге тримання під вартою та приниження через тримання у металевій клітці. У якості компенсації за порушені права позивача Суд встановив компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000 євро (замість 36000, які вимагав пан Іващенко) та усіх супутніх витрат.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.