Чи є упередженим суддя Верховного Суду, який вдруге розглядає ту саму справу – позиція ЄСПЛ

10 серпня 2011 року до Європейського суду з прав людини звернувся громадянин України Іван Тесля. На думку пана Теслі, мало місце порушення його права на справедливий суд. Заявник зазначав, що двоє суддів Верховного Суду України, який підтримав рішення про призначення йому довічного ув’язнення, були упередженими, адже раніше повернули його справу до першої інстанції, зазначивши, що покарання у 15 років ув’язнення було занадто м’яким. 8 вересня 2020 року ЄСПЛ постановив рішення у справі «Тесля проти України» (case «Teslya v. Ukraine»).

Обставини справи

У травні 1996 року було вбито двох людей. Підозри впали на їхніх знайомих – заявника та інших двох людей, з якими вбитих востаннє бачили живими та з якими вони мали конфлікт.

У грудні 1998 року Апеляційний суд Київської області (на правах суду першої інстанції) визнав інших двох підозрюваних винними у вбивстві та призначив їм у якості покарання смертну кару. Після визнання смертної кари неконституційною, покарання змінили на довічне ув’язнення. Іван Тесля, якого під час судового засідання називали «третім злочинцем», з 1997 року знаходився у розшуку. Лише у 2007 році його затримали в РФ із підробним паспортом.

У грудні 2008 року Апеляційний суд Київської області визнав заявника винним у вбивстві та призначив йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Суд зменшив строк покарання у зв’язку із відсутністю у заявника судимостей та тим, що у нього була маленька дитина. Прокурор та родичі вбитих подали касаційну скаргу на це рішення, вимагаючи збільшення строку покарання. Заявник також звернувся до Верховного суду, вимагаючи зменшити строк.

Верховний Суд України став на сторону обвинувачення та своєю постановою від 19 березня 2009 року повернув справу на розгляд до суду першої інстанції. Суд зокрема обґрунтував це тим, що обласний суд заснував своє рішення на зізнанні та свідченнях співучасника злочину В. під час суду над ним у 1998 році, що було порушенням КПК, адже суд повинен був запросити В. для нових свідчень. Також суд першої інстанції не викликав частину свідків і не визначив майно, що підлягало конфіскації.

21 грудня 2009 року Апеляційний суд Київської області під час повторного розгляду справи визнав пана Теслю винним та призначив йому покарання у вигляді довічного ув’язнення. У суді заявник зізнався у вбивстві жертв, але зазначав, що він та його двоє співучасників не мали наміру їх вбивати. Співучасник вбивства В., якого цього разу запросили дати свідчення, також стверджував, що вбивство вони не планували.

Суд відкинув ці заяви, зважаючи на те, що для «обговорення конфлікту» жертв відвезли у віддалене та ізольоване місце, та на те, що вбивці завчасно поклали до багажника авто металевий кабель та лопату, якими вбили та закопували тіла. Також суд взяв до уваги свідчення інших свідків, які зазначали, що конфлікт між вбивцями та жертвами тривав значний час. Разом із тим, суд відзначив, що у справі не було ані обтяжуючих, ані пом’якшуючих обставин.

Іван Тесля звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Київської області. У ній заявник зазначав, що після визнання смертної кари неконституційною, законодавство передбачало максимальний строк ув’язнення у 15 років за злочин, у якому його визнали винним. 10 лютого 2011 року Верховний Суд України, розглянувши скаргу заявника, підтримав рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи ЄСПЛ

На думку заявника, постанова Верховного Суду України від 19 березня 2009 року про повернення справи на розгляд першої інстанції не залишила Апеляційному суду Київської області ніякого вибору, крім як призначити пану Теслі довічне ув’язнення, адже 15 років ув’язнення Верховний Суд України визнав занадто м’яким покаранням. Більше того, двоє з трьох суддів ВСУ, що повернули справу на перегляд у 2009 році, були у складі колегії суддів, яка розглядала касаційну скаргу заявника вже у 2011 році. У зв’язку з цим, пан Тесля стверджував, що судді були упереджені до нього.

На думку уряду, суддівська колегія, яка розглядала касаційну скаргу у 2011 році, відповідала усім вимогам щодо безсторонності суддів, а скасування рішення обласного суду від 2008 року мало всі законні підстави. Більше того, уряд стверджував, що заявник не заявляв суддям відводів або жодним іншим чином не піднімав питання про упередженість колегії суддів Верховного Суду України під час розгляду його скарги.

«Суд нагадує, що “безсторонність” зазвичай означає відсутність упереджень…, існування яких може бути доведене у кілька способів. Відповідно до усталеної практики Суду, в контексті параграфу 1 статті 6 Конвенції безсторонність має визначатися суб’єктивним тестом, у ході якого необхідно оцінювати особисті переконання та поведінку кожного судді – тобто, чи були у судді особисті упередження у цій справі – а також об’єктивним тестом – тобто, з’ясувати чи сам суд та, серед іншого, його персональний склад, забезпечує належні гарантії виключення будь-яких легітимних сумнівів щодо його безсторонності. Об’єктивний тест переважно стосується ієрархічних або інших зв’язків між суддями та іншими сторонами провадження», – пояснив ЄСПЛ.

Суд зазначив, що в контексті суб’єктивного тесту суддя вважається безстороннім, допоки не доведено протилежного. Що ж до об’єктивного, то тут необхідно встановити, чи є підстави вважати упередженим суд, крім поведінки чи упереджень окремих суддів. І в цьому плані позиція особи, якій загрожує можливий ризик від упередженості, важлива, але не вирішальна, а сам факт упередженості значним чином залежить від обставин конкретної справи.

«Той факт, що суддя ухвалював попереднє рішення щодо того самого звинувачення не може сам собою бути підставою говорити про упередженість суду. Немає жодних підстав для легітимних сумнівів щодо відсутності безсторонності у зв’язку із тим, що той самий суддя бере участь в ухваленні рішення першої інстанції, а тоді знову бере участь у провадженні, якщо таке рішення відмінили та повернули до того самого судді на повторний розгляд», – зазначено у рішенні.

ЄСПЛ підкреслив, що заявник не надав жодних доказів упередженості суддів, які розглядали його першу і другу касаційну скаргу, а тому питання упередженості має розглядатися в контексті об’єктивного тесту – упередженості суду загалом. Втім, Суд відзначає, що Верховний суд (а разом з ним і 2 суддів, участь яких оскаржувалася) не був обмежений своїм попереднім рішенням у справі заявника, яке було цілком обґрунтоване. Більше того, те, що ВСУ направив справу на повторний розгляд до суду першої інстанції через м’яке, на його думку, покарання, ще не означає, що суд першої інстанції зобов’язаний був збільшити покарання – існувала можливість лише усунути процедурні помилки і залишити покарання незмінним, якщо не було б виявлено нових обставин.

«Інакше кажучи, своїм першим рішенням колегія суддів Верховного Суду просто виконала свою законну мету щодо встановлення відповідності вироку національному законодавству. Те, що ті самі судді засідали двічі у ході кримінального провадження проти заявника, є невід’ємною частиною системи касаційного перегляду і жодним чином не створює сумнівів у безсторонності суддів», – підсумував Суд.

На підставі цього ЄСПЛ постановив, що вищезазначеної інформації достатньо для того, аби стверджувати, що право Івана Теслі на справедливий суд не було порушено.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ постановив рішення у справі, яка стосувалася підбурювання поліцією до злочину.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.