Пред’явлення вимоги матері, позбавленої батьківських прав, про надання права на побачення з дитиною: позиція ВС

Пред'явлення вимоги біологічної матері, позбавленої батьківських прав, про надання права на побачення з дитиною до неналежного відповідача позбавляє суд можливості при розгляді справи врахувати інтереси та права усиновленої дитини й усиновлювачів та у будь-якому випадку унеможливлює виконання судового рішення, навіть у разі задоволення позову. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку письмового провадження справу №627/9098/15-ц за позовом особи до Краснокутської районної державної адміністрації (КРДА) Харківської області, третя особа – Служба у справах дітей КРДА, про надання права на побачення з дитиною.

Обставини справи

Суди встановили, що особа за рішенням суду позбавлена батьківських прав стосовно своєї дочки, яка пізніше була усиновлена громадянами України, змінено її прізвище та по батькові. Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог про надання дозволу на періодичні побачення з її дочкою один раз на тиждень протягом не менше однієї години у присутності усиновлювачів відмовлено. Верховний Суд прийняв постанову, в якій зазначив таке.

Відповідно до статті 168 Сімейного кодексу (СК) України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи. Водночас згідно з частиною першою статті 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права й обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. Усиновлення є особливою сімейною формою виховання дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Взаємини між усиновлювачами і дитиною мають такий самий характер, що і взаємини між членами сім’ї, і ці зв’язки захищає стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя). Стаття 11 Європейської конвенції про усиновлення дітей закріплює положення, відповідно до якого унаслідок усиновлення дитина стає повноцінним членом сім’ї усиновлювача (усиновлювачів) і має стосовно усиновлювача (усиновлювачів) та його сім'ї або їхньої сім’ї такі самі права та обов’язки, як і діти усиновлювача (усиновлювачів), батьківство яких установлено законом. У разі, коли дитина усиновлюється двома особами – подружжям її кровні родинні зв'язки повністю припиняються. Верховний Суд зауважив, що оскільки жінка не реалізувала передбачене статтею 169 СК України право на поновлення батьківських прав стосовно її дочки, юридичний зв’язок із дитиною не відновила, за обставин позбавлення позивача батьківських прав та усиновлення дитини перспективи возз’єднання біологічної матері з дитиною є незначними. Оскільки з усиновленням дитини втрачається сенс, який вкладав законодавець у право побачення – виправлення біологічних батьків стає юридично іррелевантним, оскільки поновлення батьківських прав стає неможливим відповідно до частини другої статті 169 СК України. Верховний Суд вважає, що захист прав позивача не міг бути реалізований в обраний нею спосіб, оскільки КРДА, до якої були пред’явлені вимоги, не є тим органом, до повноважень якого належить вирішення питання про надання права на побачення з дитиною батькам, які позбавлені батьківських прав, оскільки саме органу опіки та піклування належать повноваження забезпечувати вирішення питань щодо захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування.

Однак вимоги до Служби у справах дітей КРДА позивачем не заявлялися. Звернувшись до суду з позовом про надання права на побачення з дитиною, позивач, за наявності таємниці усиновлення, встановленої законом, та неможливості у зв'язку із цим залучення до участі у справі осіб, які усиновили дитину, посилалась на своє право як біологічної матері на побачення з дитиною. Проте, пред’явивши вимоги до неналежного відповідача, позбавила суд можливості під час розгляду справи врахувати як інтереси та права усиновленої дитини та усиновлювачів, так і її право на побачення з дитиною, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи, що перспективи возз’єднання біологічної сім’ї у цьому випадку були незначні (біологічна мати була позбавлена батьківських прав, а дитина була усиновлена), інтереси дитини у повній інтеграції до її фактичної родини переважають над бажанням заявниці зберігати з нею юридичні зв’язки. Таким чином, оскільки позов біологічної матері про надання побачення з дитиною пред’явлений до неналежного відповідача, само по собі це унеможливило з’ясування судами попередніх інстанцій найкращих інтересів дитини з огляду на її усиновлення та у будь-якому випадку унеможливило виконання судового рішення, навіть у разі задоволення позову.

Постановою Верховного Суду рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року змінено в частині правового обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позову.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.