Рада планує посилити відповідальність за неправдиве повідомлення про «замінування»

13:25, 4 ноября 2020
Законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
Рада планує посилити відповідальність за неправдиве повідомлення про «замінування»

Сьогодні, 4 листопада, Верховна Рада планує розглянути законопроєкт №3911 «Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян».

Як зазначено у пояснювальній записці, метою законопроєкту є суттєве зменшення кількості завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці городян, знищення чи пошкодження об’єктів власності, а також забезпечення економії матеріальних й інших ресурсів органів державної влади, які використовуються для їх перевірки та усунення негативних наслідків розповсюдження неправдивої інформації.

Законопроєктом пропонується встановити як додаткове покарання у вигляді конфіскації майна (або без такої) за вчинення злочину передбаченого статтею 259 КК України, що відповідає загальним вимогам щодо застосування цього виду покарання, установленим статтею 59 КК України.

«Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, карається позбавленням волі на строк від двох до шести років з конфіскацією майна або без такої».

Окрім цього, частина друга статті 259 КК України викладається в новій редакції, яка встановлює посилену кримінальну відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо об’єктами завідомо неправдивого повідомлення стали критично важливі об’єкти інфраструктури або об’єкти чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, або заклади охорони здоров’я, або заклади освіти (у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої).

Також, стаття 259 КК України доповнюється приміткою, якою визначається зазначений у частині другій термін «критично важливі об’єкти інфраструктури», що вживається у значенні, визначеному Законом України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», – підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки й оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров’я людей  (пункт 16 частини першої статті 1 Закону).

Утім ГНЕУ, проаналізувавши законопроєкт, звертає увагу на те, що тяжкість такого виду кримінального покарання, як конфіскація майна, обумовлює необхідність приділяти особливу увагу обґрунтуванню розширення сфери його застосування.

У супровідних документах до поданого законопроєкту відсутні аргументи на користь пропозиції встановити конфіскацію майна як додатковий вид покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 259 КК («Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності»).

Водночас наведена у пояснювальній записці динаміка аналізованого кримінального правопорушення демонструє, що незважаючи на суттєве посилення у 2012 році кримінальної відповідальності за суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 259 КК України [1], кількість завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності за останній час набула загрозливого масштабу. Тобто зазначене, навпаки свідчить на користь того, що саме по собі встановлення більш сурового виду покарання (зокрема, й включення у санкції відповідних частин ст. 259 КК додаткового покарання у виді конфіскації майна) не здатне досягнути зазначеної у законопроєкті мети.

На думку ГНЕУ, застосування конфіскації майна як виду кримінального покарання може вважатись виправданим лише тоді, коли винна особа у в’язку з вчиненням нею кримінального правопорушення одержує певну матеріальну вигоду для себе чи інших осіб за рахунок чужого майна. У таких випадках покарання у виді конфіскації майна мало б стримувати винних осіб від скоєння відповідних кримінальних правопорушень через потенційну небезпеку втратити не тільки незаконне здобуте майно, а й мано, що перебуває у власності останніх на законних підставах.

Окрім того, враховуючи, що конфіскація майна як вид кримінального покарання зачіпає майнові права не тільки засудженого, а й інших осіб (наприклад, членів сім’ї винного), не сприяє нормальному процесу ресоціалізації засудженого (після відбуття покарання у виді позбавлення волі відповідна особа залишається без засобів для існування) і характеризується низькою ефективністю виконання [2], призначення цього покарання за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності не відповідає принципу пропорційності заходів кримінально-правового впливу.

Висновок ГНЕУ: за результатами розгляду в першому читанні законопроєкт доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховна Рада хоче врегулювати проходження служби у ССО.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.

 

 

 

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Реформа системи оплати праці державних службовців: коментар голови НАДС
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Олег Глуханчук
    Олег Глуханчук
    председатель Одесского окружного административного суда
  • Елизавета Ковтюк
    Елизавета Ковтюк
    судья Верховного Суда Украины
  • Алена Мазур
    Алена Мазур
    судья Окружного административного суда Киева
  • Марина Шиляк
    Марина Шиляк
    судья Хозяйственного суда Ивано-Франковской области
  • Татьяна Ковальчук
    Татьяна Ковальчук
    заместитель министра внутренних дел Украины
загрузка...