Що повинні виявляти суди, досліджуючи боргові розписки чи договори позики

18:14, 19 ноября 2020
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов’язання не виконане.
Що повинні виявляти суди, досліджуючи боргові розписки чи договори позики

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 154/3443/18 та встановив, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов’язання не виконане.

Обставини справи

Громадянин України звернувся до суду з позовом до особи про стягнення боргу за договором позики. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він позичив відповідачу гроші в сумі 23 000,00 доларів США. Відповідач зобов’язався повернути позику до 31 грудня 2015 року, що підтверджується розпискою.

Разом з тим, відповідач не виконав взятого на себе зобов’язання та у зазначений термін грошей не повернув. Позивач вказував, що загальна сума заборгованості за договором позики становить 23 000 доларів США. Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання, тому відповідно до частини другої статті 625 ЦК України він має також сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області, позов задоволено. Постановою Волинського апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона – позичальник зобов’язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона – позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження його може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

ВС зазначив, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів – робити відповідні правові висновки.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Також ВС наголосив, що згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши те, що відповідач не виконав умов укладеного із позивачем договору позики, оформленого розпискою, факт власноручного написання якої та отримання спірної суми коштів не заперечував, оскільки у визначений сторонами у договорі строк кошти не повернув, зробив правильний висновок що боржник зобов’язаний сплатити позивачу суму освоєного боргу з урахуванням сум, визначених частиною другою статті 625 ЦК України.

ВС підкреслив, що доводи відповідача про погашення ним боргу не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Згідно з частиною першої статті 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов’язання не виконане.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.

При цьому суди встановили, що докази, які надані особою_2 на підтвердження часткового виконання ним зобов’язань перед особою_1, заважаючи на наявність інших боргових зобов’язань відповідача перед позивачем, не свідчать про повернення боргу саме за вказаним договором позики.

Зокрема, грошові перекази 23 липня 2015 року та 23 серпня 2015 року в сумі 15 170,00 грн та 16 208,00 грн відповідно, він здійснив ще до укладення договору позики від 04 вересня 2015 року.

У квитанціях щодо інших платежів не зазначено призначення таких платежів. Судами також встановлено, що належні та допустимі докази часткового повернення боргу батьками відповідача, про що стверджував останній відсутні.

Зокрема встановлено, що довіреність видана особою_3, підтверджує лише обставину уповноваження особи_1 на відчуження належного їй автомобіля, і не містить жодної інформації щодо погашення заборгованості за договором позики.

Ураховуючи викладене, доводи касаційної скарги про часткове виконання зобов’язань за договором позики, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Децентралізація: що буде з судами, місцевими держадміністраціями, їх працівниками та зарплатою
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Светлана Харченко
    Светлана Харченко
    судья Киевского окружного административного суда
загрузка...