На кого покладається обов’язок спростування презумпції спільного майна подружжя

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 185/3086/18 та встановив, що майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача у шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

 Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на ½ частини квартири.

Позовна заява мотивована тим, що під час шлюбу з відповідачем його матір, яка померла, за життя уклала з відповідачем договір довічного утримання, згідно з умовами якого відповідач отримала у власність квартиру.

Вказував на те, що зазначений договір був укладений в інтересах їх сім`ї, зобов`язання щодо утримання його матері за її життя несли як він, так і відповідач, а тому спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя. З урахуванням зазначеного позивач просив визнати за ним право власності на ½ частини квартири.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задоволено.

Висновок Верховного Суду

ВС нагадав, що відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, ВС зазначив, що визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюбі, суди мають установити, чи був цей договір укладений саме в інтересах сім’ї; чи інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обов’язки за таким договором солідарно з набувачем.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя,  майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача у шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

ВС наголосив: той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Зокрема, за частиною третьою статті 61 СК України довести, що хоча майно придбавалося у період шлюбу, в тому числі з використанням коштів сімейного бюджету, проте справжньою метою укладення договору довічного утримання були не інтереси сім`ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов`язані із сімейними.

Установивши, що договір довічного утримання від 15 вересня 2005 року укладено в інтересах сім`ї, оскільки доказів того, що метою укладення договору були її власні, особисті інтереси, так само як і доказів того, що вона самостійно несла матеріальні витрати на виконання договору довічного утримання матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції, застосувавши презумпцію спільності майна подружжя, обґрунтовано вважав, що майно, набуте відповідачем за договором довічного утримання, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу між ними  в рівних частках.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.