«Хочеться маленьке звірятко»: яку справу розглядав ВС стосовно скарги юристки про домагання від клієнта

У лютому 2019-го року адвокатка звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Про цей йдеться у справі № 642/1286/19.

Заява мотивована тим, що вона є адвокатом і працює на посаді юриста у компанії. З одним чоловіком вона знайома через те, що у них були ділові стосунки. Адже він періодично користувався послугами у сфері права, а жінка за більшістю замовлень була безпосереднім виконавцем.

У матеріалах справи йдеться, що з часом клієнт почав їй телефонувати не лише в робочий час, але й пізно ввечері, коли вона була уже вдома з родиною. Одного разу він чекав її біля роботи близько опівночі, супроводив її додому та ще деякий час розмовляв із нею на вулиці.

Через деякий час співробітництва чоловік почав дозволяти собі застосування в адресу заявника «секстистських» висловлювань: «маленьке звірятко», «цілую», «хочеться маленьке звірятко». Неодноразово повідомляв, що хоче «викрасти» та забрати її до себе.

Юристка просила видати обмежувальний припис на шість місяців і заборонити наближення на 100 метрів до місця її фактичного проживання, реєстрації, роботи. А також заборонити вести листування, телефонні розмови із нею або контактувати із нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що жінка не знаходилась у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування з чоловіком, будь-яких даних про протиправні дії зі сторони останнього по відношенню до заявника не встановлено.

Апеляційний суд погодився із таким висновком та зазначив, що юристка у заяві посилається на те, що зазнала насильства за ознакою статі.

Проте судом не встановлено наявності обставин, які б вказували на вчинення клієнтом будь-яких дій через її стать або діянь, які завдають їй фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

У касаційні скарзі жінки йдеться, що апеляційним судом безпосередньо не досліджувалися докази у судовому засіданні, а суд першої інстанції припустився порушень вимог чинного законодавства при дослідженні доказів, зокрема проведено дослідження та оголошення у відкритому судовому засіданні особистої переписки без згоди заявника.

Крім того, у задоволенні заяви юристки про виклик свідка апеляційний суд відмовив, чим позбавив можливості надати докази, які б підтверджували наявність викладених нею обставин щодо протиправної поведінки та підстав для видачі обмежувального припису.

При цьому при розгляді справи судом першої інстанції цей свідок відмовився від надання пояснень у зв’язку з розглядом справи у відкритому судовому засіданні та здійсненням відеозапису.

Верховний суд зазначив, що суди не зважили на особливості розгляду справ зазначеної категорії  та не надали належної оцінки відповідно до Закону доводам заявниці щодо наявності ризиків вчинення насильства щодо неї.

Також суди не врахували, що відповідні діяння можуть виражатися у формі психологічного або економічного впливу, словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження).

«За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні заявлених вимог», - йдеться у матеріалах справи.

Встановлено, що у суді першої інстанції юристка неодноразово заявляла клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні та особисті сторони її життя, що принижують її честь і гідність.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні цих клопотань. При цьому не оцінив наявність підстав для закриття судового засідання повністю або в частині для реалізації заявником процесуальних прав, на які вказували заявниця, зокрема для допиту свідка.

Апеляційний суд заяву про закритий розгляд справи задовольнив, проте не звернув уваги на її доводи, що свідок у суді першої інстанції відмовився від участі у справі саме у зв’язку з відмовою щодо закритого розгляду справи.

ВС дійшов висновків, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У грудні 2020-го року районний суд розглянув цю справу.

Заявниця надала роздруківки листування з месенджеру «Viber», де клієнт зазначає: «а если хочется маленькую зверушку… шучу...».

Суд зазначив, що хоча заявниця й посилалася на таке повідомлення у своїй заяві як неетичну поведінку, його можливо трактувати і як невдалий жарт. З інших повідомлень від чоловіка не вбачається будь-якого неетичного ставлення.

Також цей клієнт мав конфлікт із керівником юристки.

З доказів вбачається, під час суперечки керівник дорікав клієнтові, щоб той не переманював співробітника на іншу роботу. Під час цієї сварки начальник висловився, що отримає у суді заборону чоловіка наближатися до їх офісу та до юристки.

Разом із цим судом встановлено, що після того конфлікту жінка подала до суду дану заяву про видачу обмежувального напису.

Також зазначається, що розгляд справи проведено у закритому засіданні та був допитаний той самий свідок, який зазначив, що про всі факти спілкування клієнта та юристки йому відомо зі слів самої заявниці.

Тобто безпосередньо він не був присутній при їх спілкуванні один на один і доводів заявниці підтвердити не зміг. 

І у суді знову не було встановлено будь-яких даних про протиправні дії зі сторони клієнта по відношенню безпосередньо до жінки.

Тож у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису судом відмовлено.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про те, яку справу розглядав Верховний Суд стосовно проректора та аморальної поведінки щодо жінок.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.