Спор о возврате средств, уплаченных по претензии о вреде нанесенном морским судном окружающей среде: позиция ВС

Верховный Суд пересмотрел в кассационном порядке административное дело по иску компании к Государственной экологической инспекции Юго-Западного округа (Николаевская и Одесская области), с участием третьих лиц: ООО, Управления Государственной казначейской службы Украины в г. Одессе о признании противоправными действий, отмена решения и взыскания средств.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягала у тому, що Держекоінспекцією за наслідком відбору проб води та вимірювань показників складу та властивостей проб води позивачу було виставлено претензію з розрахунком завданих збитків внаслідок скиду з судна забрудненої води з перевищенням нормативів гранично допустимих концентрацій завислих речовин, заліза та нафтопродуктів. Разом із претензією відповідачем було встановлено заборону на вихід морського судна позивача з порту до сплати коштів за вказаною претензією. Для уникнення затримки судна позивачем через свого морського агента було сплачено суму коштів на виконання претензії. У подальшому, не погоджуючись з діями та рішеннями відповідача щодо нарахування збитків та пред’явлення претензії позивачу, а також для повернення необґрунтовано сплачених, на думку позивача, коштів за претензією, компанія судновласника звернулася з позовом до суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії Держекоінспекції щодо розрахунку збитків та пред`явлення претензії; визнано протиправним та скасовано рішення Держекоінспекції про заборону на вихід судна з морського порту та стягнуто на користь позивача за рахунок Державного бюджету грошові кошти в розмірі збитків, визначених у претензії.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Держекоінспекція наголосила, що спір між сторонами не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки підставою для виникнення спірних правовідносин стала виключно господарська діяльність позивача, провадження якої, на думку скаржника, завдає шкоди навколишньому природному середовищу. Скаржник також зазначив, що претензії про добровільну сплату шкоди складаються з метою досудового врегулювання спору та самі по собі не встановлюють обов`язків, тобто, претензія не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Проте Верховний Суд не погодився з такими доводами касаційної скарги, залишив її без задоволення, а судові рішення – без змін.

На підставі аналізу положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) Суд дійшов висновку, що до юрисдикції господарських судів не належить розгляд справ про оскарження актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, у сфері організації та здійснення господарської діяльності. Такі спори відповідно до положень статті 19 КАС України належать до юрисдикції адміністративних судів.

Судом встановлено, що у справі, яка розглядається, предметом оскарження є рішення та дії Держекоінспекції у сфері здійснення контролю за охороною навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; сторонами цього спору є компанія - суб`єкт господарювання та Держекоінспекція як суб`єкт владних повноважень, а тому за суб`єктним складом, предметом оскарження та суттю спірних правовідносин спір, що виник у цій справі, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що у цій справі сплата компанією судновласника коштів за пред’явленою відповідачем претензію здійснена вимушено з огляду на обмеження його господарської діяльності внаслідок неправомірних, на думку позивача, дій Держекоінспекції, а тому суди правильно розглянули цю справу у порядку адміністративного судочинства, перевірили правомірність нарахованої суми коштів за претензією та правомірність рішення відповідача про заборону виходу судна з морського порту.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що морським агентом позивача здійснено оплату коштів за претензією, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, та з огляду на встановлення протиправності нарахування цієї суми, Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ефективним способом захисту прав позивача у цьому публічно-правовому спорі є стягнення на користь компанії за рахунок Державного бюджету України грошових коштів у відповідному розмірі.

З цього приводу Суд звернув увагу, що у пункті 2.1 Звіту про верховенство права 2020 року «Верховенство права в Європейському Союзі» (COM/2020/580) зазначено, що ефективні системи правосуддя необхідні для підтримання верховенства права; незалежність, якість та ефективність – це визначені параметри ефективної системи правосуддя, незалежно від моделі національної правової системи та традиції, в якій вона закріплена; хоча організація правосуддя в державах-членах належить до компетенції держав-членів, коли вони здійснюють цю компетенцію, держави-члени повинні забезпечити, щоб їх національні системи правосуддя забезпечували ефективний судовий захист; ефективні системи правосуддя також є основою взаємної довіри, яка є підґрунтям спільного простору свободи, справедливості та безпеки, сприятливе для інвестицій середовище, стійкість довгострокового зростання.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого спори про оскарження рішень та дій Держекоінспекції, прийнятих та вчинених на виконання цим органом своїх владних управлінських функцій щодо здійснення контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, включаючи дії та рішення, що стосуються нарахування суми збитків, завданих навколишньому природному середовищу, та пред’явлення претензії про сплату цих збитків є публічно-правовим спором.

У спорах про повернення за рахунок Державного бюджету сплачених за такою претензією коштів, якщо є підстави вважати, що така сплата здійснена вимушено внаслідок неправомірних дій та рішень суб’єкта владних повноважень, на виконання завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, для забезпечення ефективного захисту порушених прав суб’єкта приватного права, суди повинні перевірити правомірність нарахованої суми коштів за претензією, надати правову оцінку діям та рішенням суб’єкта владних повноважень та вирішити спір по суті.

Постанова Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі №420/2429/20 (адміністративне провадження № К/9901/48131/21).

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш telegram-канал t.me/sudua и на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.