Противоправный отказ в утверждении проекта землеустройства является вмешательством в право собственности: Верховный Суд

Верховный Суд пересмотрел в порядке административное дело по иску физического лица к сельсовету о признании действий противоправными и обязательства совершить определенные действия.

Спор по этому делу возник в связи с отказом сельсовета утвердить истцу проект землеустройства по отводу земельного участка в собственность для ведения личного крестьянского хозяйства. Отказ основывался на том основании, что вовлеченный в проект землеустройства вывод о согласовании последнего издан еще в 2016 году, а потому, по мнению ответчика, такой вывод уже утратил силу.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати рішення сільради про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправною та зобов’язати відповідача затвердити відповідний проєкт землеустрою.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, оскільки дійшли висновку про те, що відповідно до вимог Земельного кодексу України строк дії висновків про погодження проєктів землеустрою не обмежений, а тому спірне рішення відповідача про відмову у затвердженні проєкту землеустрою з наведених у спірному рішенні підстав є необґрунтованим.

Не погодившись з такими судовими рішеннями заступник керівника обласної прокуратури звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Проте Верховний Суд касаційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

Суд виходив з того, що частиною першою статті 186-1 ЗК України (статтю 186-1 виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, однак вказана стаття була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Верховний Суд звернув увагу, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проєкту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проєкту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проєкту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Оскільки судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що відповідним територіальним органом Держгеокадастру на виконання вимог частини першої статті 186-1 ЗК України проєкт землеустрою, розроблений на замовлення позивача, було погоджено, а зі змісту статті 186 ЗК України вбачається необмеженість строку дії висновків про погодження, то Суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача про відмову у затвердженні проєкту землеустрою є протиправними, оскільки у ньому не зазначено жодних юридичних або фактичних мотивів застосування відповідачем наведеної підстави відмови і це суперечить принципу законності як складової верховенства права.

Верховний Суд у цій справі зазначив, що відповідно до імперативних вимог Земельного кодексу України строк дії висновків про погодження проєктів землеустрою є необмежений, а тому відповідні органи з питань землеустрою не вправі самостійно встановлювати строк дії такого висновку, зокрема обмежувати його певними проміжками часу.

Також Суд дійшов висновку, що право особи на затвердження проєкту землеустрою охоплюється також гарантіями захисту права власності у формі майнових прав та легітимних очікувань на реалізацію права власності, а тому протиправна відмова у затвердженні проєкту землеустрою є втручанням у право власності.

Постанова Верховного Суду від 23 червня 2023 року у справі № 160/6214/21 (адміністративне провадження № К/990/6158/23).

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.