КЦС ВС роз’яснив судам дію цивільного процесуального закону в часі

У квітні 2019 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі про стягнення заборгованості. Відповідач оскаржив зазначену ухвалу суду в апеляційному порядку, посилаючись на порушення правил територіальної підсудності. Про це йдеться на офіційному сайті ВС.

Суд апеляційної інстанції 23 вересня 2019 року відкрив апеляційне провадження, але 13 лютого 2020 року його закрив і повернув справу до районного суду, зазначивши, що 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким виключено п. 8 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, який передбачав можливість оскарження окремо від рішення суду ухвал про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погодився з таким висновком суду і передав справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду з огляду на таке.
Статтею 352 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвали районного суду та на час подання апеляційної скарги, передбачено право учасників справи оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 цього Кодексу.

У п. 8 ч. 1 ст. 353 ЦПК України у зазначеній вище редакції було передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згаданим вище Законом, який набрав чинності 8 лютого 2020 року, виключено п. 8 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
У ч. 1 ст. 58 Конституції України закріплений один із найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права – закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Також ч. 4 ст. 3 ЦПК України встановлено, що закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

За таких обставин апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, порушив положення ст. 58 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, застосувавши ретроспективну (зворотну) дію закону – законодавчого акта, що скасовує право, належне учаснику судового процесу. Проте законом таке не було передбачено.

Із повним текстом постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 523/6070/19 (провадження № 61-5186св20) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що КЦС ВС вказав на умови видачі обмежувального припису.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.