Яке покарання за шахрайство, вчинене шляхом обману, є справедливим

Поняття судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей  та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Про це нагадав Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 642/4304/18, інформує пресслужба ВС.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без змін вирок апеляційного суду щодо засудженої до двох років позбавлення волі, котра разом з іншою особою розмістила в ЗМІ та в інтернеті неправдиві оголошення про те, що приватне підприємство на вигідних умовах продає автомобілі різних торгових марок у безвідсоткову розстрочку. Як установили суди, засуджена шляхом обману заволоділа коштами 11 осіб, які мали намір придбати автомобілі та сплатили завдатки на загальну суму 521 550 грн.

У касаційній скарзі захисник засудженої просив призначити їй покарання, застосувавши ст. 75 КК України та звільнивши від відбування призначеного покарання.

ККС ВС визнав неспроможними доводи захисника з огляду на таке.

Суд першої інстанції звільнив особу від призначеного їй покарання, проте апеляційний суд дійшов протилежного висновку, зазначивши про необхідність призначення покарання, пов’язаного з позбавленням волі.

Задовольняючи скаргу прокурора, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не в достатній мірі вмотивував своє рішення щодо можливості звільнення особи від відбування призначеного покарання, оскільки це злочин середньої тяжкості, вину особа визнала частково, вчинила 11 злочинів (ч. 2 ст. 190 КК України – шахрайство), завдавши матеріальної шкоди, яку добровільно не відшкодувала.

Врахувавши зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність призначити покарання, пов’язане з позбавленням волі, що, на його думку, сприяло б виправленню особи та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

З таким призначеним покаранням та висновками апеляційного суду погодилася і колегія суддів ККС ВС.

Доводи захисника про неврахування судом ряду обставин, а саме того, що злочин було вчинено внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, засуджена активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, частково відшкодувала потерпілим збитки та що не встановлено обставин, які обтяжують покарання, не є підставою для зміни судового рішення, а призначене судом апеляційної інстанції покарання є співмірним скоєному злочину і в достатній мірі сприятиме меті та цілям кримінального провадження в частині призначення покарання.

Висновки суду апеляційної інстанції ККС ВС визнав переконливими і справедливими.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ККС ВС зазначав, що учасники кримінального провадження та суд не мають права перебирати на себе обов’язки перекладача.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.