Статус третіх осіб у цивільному процесі: КЦС ВС висловив позицію

Третя особа у справі є лише сonsortes litis (учасником справи), не його стороною, а отже, закрити провадження щодо такої особи неможливо із жодних підстав, визначених ст. 255 ЦПК. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 572/3632/15-ц.

Так, відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).

Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений, перш за все, необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.

Якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

При цьому, суду належить врахувати, що третіми особами є такі учасники правовідносин, які за правилами ЦК України є особами фізичними, юридичними або державою. Залучення структурного підрозділу, філії як особи до участі у цивільній справі є неможливим.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі в частині залучення Реєстраційної служби районного управління юстиції в Рівненській області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ОСОБА_1, виходив із того, що це є процесуальною ініціативою позивача і беззаперечним його процесуальним правом, яким він має право вільно розпоряджатися на свій розсуд щодо власного позову.

Верховний Суд не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі, а отже, за змістом пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд не може закрити провадження в частині залучення Реєстраційної служби районного управління юстиції в Рівненській області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Тобто, третя особа у справі є лише сonsortes litis (учасником справи), не його стороною, а отже, закрити провадження щодо такої особи неможливо із жодних підстав, визначених статтею 255 ЦПК України.

Провадження може бути закрито в частині вимог (вимоги) позивача до конкретного відповідача. Процесуальний закон не передбачає закриття провадження в частині залучення третьої особи у справі.  

Отже, ліквідація Державної реєстраційної служби, залученої до участі у розгляді справи як третя особа, не тягне за собою закриття провадження у справі у частині залучення такої особи до розгляду справи, оскільки цивільно-процесуальним законом не передбачено вчинення судом таких дій.

Також Верховний Суд роз’яснив, у чому полягає принцип диспозитивності виконавчого провадження.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.