Суд защитил право ответчицы на наследование, которую обвиняли в уклонении от оказания помощи наследодателю

Ровенский апелляционный суд защитил право ответчика на наследование. Истица не доказала фактов уклонения ответчиком от оказания помощи наследодателю, также не предоставила суду доказательств, подтверждающих ее виновное поведение, свидетельствующее, что родной дядя действительно нуждался в дополнительной постоянной помощи именно от племянницы в связи с его беспомощным состоянием, обращался за помощью ответчику, а та отказала в предоставлении такой помощи. Об этом сообщает пресс-служба апелляционного суда.

Суд апеляційної інстанції переглянув апеляційну скаргу позивачки, подану на рішення місцевого суду, яким їй відмовлено у задоволенні позову до племінниці спадкодавця про усунення її від права спадкування.

Просила скасувати оскаржуване рішення та задоволити її апеляційні вимоги.

Апеляційний суд відмовив апелянтці, вважаючи правомірною відмову суду попередньої інстанції у задоволенні позову.

Із матеріалів справи відомо, що позивачка зі спадкодавцем проживали однією сім’єю і це підтверджується рішенням місцевого суду.

Їй та співмешканцеві на праві спільної часткової власності належала квартира в Рівному. Про це свідчать дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших держреєстрів.

Відповідачка є племінницею спадкодавця, що також підтверджується рішенням суду першої інстанції.

Після смерті чоловіка позивачка звернулась до нотаріальної контори про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги, таку ж заяву подала й відповідачка, яка є дочкою брата спадкодавця. 

Відомо, що спадкодавець упродовж останніх років хворів та перебував на стаціонарних лікуваннях.

Двічі на тиждень до нього навідувалась соціальний працівник, яка не лише допомагала йому в побуті, а й сприяла в організації консультативних питань щодо захисту інтересів отримувачів соціальних послуг у державних і місцевих органах влади, інших установах.

Свідки у справі, сімейний лікар та сусід, заперечили твердження позивачки, що її 92-річний чоловік перебував у безпорадному стані, він пересувався, опираючись на ціпок.

Також суд встановив, що 67-річна відповідачка має другу групу інвалідності безтерміново через тяжке захворювання. Через це їй протипоказана тяжка фізична праця, психоемоційні навантаження, вона постійно перебуває під наглядом медиків і кілька разів на рік проходить стаціонарне лікування. Проживає жінка не в Рівному, а в одному з сіл в Дубенському районі.

Розглядаючи цей спір, Рівненський апеляційний суд взяв до уваги норми чинного законодавства та практику Верховного Суду.

У частині п’ятій статті 1224 Цивільного кодексу України зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.

Що стосується даного спору про усунення від права спадкування, то позивачка не довела за допомогою належних та допустимих доказів факту перебування спадкодавця у безпорадному стані, натомість відповідачка надала суду документи, які підтверджують наявність у неї тяжкого діагнозу та інвалідності у зв’язку захворюванням.

Не підтвердила позивачка й винну поведінку відповідачки, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував додаткової постійної допомоги саме від племінниці, звертався до неї, а вона відмовила у підтримці.

З огляду на зазначені вище обставини, Рівненський апеляційний суд вважає, що суд попередньої інстанції правомірно захистив право відповідачки на спадщину, тому залишив оскаржуване рішення без змін.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.