Новий ЦК залишає відкритим питання оприлюднення даних підозрюваних – суддя ВС
Судді Верховного Суду разом із науковцями обговорили концептуальні засади рекодифікації цивільного законодавства, філософію майбутньої реформи та нові правові інститути у сфері речового, договірного, спадкового й інтелектуального права в контексті євроінтеграції.
Секретар Пленуму Верховного Суду, суддя Касаційного цивільного суду Дмитро Луспеник у контексті книги другої про право особисте прокоментував новели проєкту оновленого Цивільного кодексу.
Суддя зазначив, що критика окремих положень законопроєкту в медіа та соціальних мережах є природною і навіть необхідною. За його словами, важливо враховувати обґрунтовані зауваження та пропозиції під час доопрацювання документа.
Водночас Луспеник відкинув поширені твердження про те, що морально-етичні засади другої книги ЦК є «набором лозунгів», а також припущення про повне «обнулення» судової практики після ухвалення нового кодексу. Він наголосив, що саме положення книги другої дають можливість судам щодня вирішувати справи про захист честі, гідності та приватності, права на ім’я тощо.
Крім того, суддя підкреслив, що проєкт є продовженням і модернізацією чинного законодавства в контексті євроінтеграції, а не його скасуванням. При цьому діятиме загальний принцип дії законів у часі.
Зокрема, спікер підтримав редакцію статті 295 проєкту Кодексу про право на відповідь. Він звернув увагу на принципову різницю між правом на спростування і правом на відповідь: перше – це захист при недостовірній інформації, тоді як друге діє незалежно від достовірності поширеної інформації.
За словами судді, ці підходи вже давно сформовані у судовій практиці та нині отримують законодавче закріплення.
Серед позитивних новел він також відзначив розширення регулювання прав на індивідуальність, «права на забуття» та розвиток інформаційного права.
Водночас суддя звернув увагу на низку питань, які потребують додаткового уточнення.
Зокрема, є судове рішення ВС про недопустимість оприлюднення імені особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, до набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Він зроблений на основі норм законодавства, у т. ч. Конституції України, але піддається критиці громадськості. Проєкт розширює відповідні положення, але не дає судді чіткої відповіді: що має пріоритет – презумпція невинуватості чи свобода інформації.
За словами судді, було б доцільно уточнити ці норми й зазначити про необхідність врахування балансу інтересів.
Це саме стосується і ст. 294 проєкту ЦК України щодо неможливості поширення інформації, що порушує презумпцію невинуватості, яка вимагає від цивільного суду діяти на грані кримінального, кримінального процесуального і цивільного права.
Також він вказав на недоліки формулювання статті 296 про право на примирення, яка може створювати хибне враження щодо обов’язковості відмови суду в позові у разі досягнення сторонами примирення.
Як раніше розповідала «Судово-юридична газета», у Верховній Раді 9 квітня зареєстровано новий проєкт Цивільного кодексу України № 15150, який передбачає, зокрема, суттєве оновлення книги другої — у частині захисту особистих немайнових прав.
Документ пропонує модернізувати так званий репутаційно-інформаційний блок, зробивши його більш деталізованим і процесуально зручним для застосування на практиці. Зокрема, йдеться про уточнення правил щодо поширення інформації, її спростування, права на відповідь та компенсації шкоди.
Однією з ключових новел є нова редакція статті 294, яка чітко визначає, що вважається «поширенням інформації». Зокрема, ним визнається повідомлення відомостей третій особі, тоді як передача інформації лише самій особі не підпадає під це поняття. Також звернення до правоохоронних органів для перевірки інформації не вважається її поширенням.
Проєкт уточнює, що оцінні судження не підлягають спростуванню.
Окремо деталізовано механізм спростування недостовірної інформації. Встановлюються також правила для спростування інформації у медіа, документах, архівах та в інтернеті, а також строки та порядок таких дій.
Крім того, законопроєкт кодифікує:
- право на відповідь (стаття 295);
- право на примирення, включно з вибаченням (стаття 296);
Так, якщо чинна ст. 277 багато питань залишає судовій практиці, то запропоновані законопроєктом ст. 294–295 максимально деталізують регламент та фактично прописують «процедурну інструкція» для спорів.
Окрім того, вводиться процесуальна дисципліна. Якщо раніше строки про спростування недостовірної інформації не були прописані, то тепер є чіткі терміни: до 14 днів на спростування; строки за рішенням суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
