Начальники структурних підрозділів РТЦК не мають повноважень щодо розгляду справ про порушення військового обліку — суд

Чоловік просив суд скасувати постанову, винесену начальником першого відділу ТЦК про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вважав висновки, викладені у постанові про те, що він не оновлював свої персональні дані з обліковими даними ТЦК, необґрунтованими, оскільки згідно з виданим тимчасовим посвідченням, він прийнятий на тимчасовий облік запасу ЗСУ, яке є безстроковим.

10.03.2006 позивач визнаний непридатним до військової служби та знятий з військового обліку.

6.07.2024 позивач через мобільний додаток «Резерв+» оновив свої персональні дані. Проте, за місцем проживання йому було повідомлено представниками органів самоврядування, що він перебуває у розшуку в зв`язку з неоновленням своїх персональних даних.

13.07.2024 позивач прибув до ТЦК з метою перевірки своїх даних та отримав там направлення для проходження ВЛК. Тоді ж, представники ТЦК повідомили, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП, та видали повістку про явку до ТЦК на 15.07.2024.

В означений день позивачу вручили постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП, де в мотивувальній частині вказано про порушення за ч.1, а в резолютивній за ч.3 ст. 210 КУпАП. Звернув також увагу на те, що ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період, яка була введена в дію 19.05.2024, а тому застосування цієї норми до подій, які відбулися раніше, є незаконними. Крім того, зазначив, що відповідачем розглянуто справу без повного та всебічного з`ясування обставин справи, не враховано те, що позивач не ухилявся від явки до ТЦК, пройшов ВЛК.

Що вирішив суд

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у рішенні від 6 серпня 2024 року по цій справі № 373/1648/24 дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Районні ТЦК є відокремленими підрозділами відповідних ТЦК АРК, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних ТЦК у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного ТЦК.

Керівник ТЦК має право, в тому числі, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення.

Як вбачається, справу про адміністративне правопорушення розглянуто керівником структурного підрозділу районного ТЦК та за результатами розгляду справи цією ж особою винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Разом з тим, з наведених вище положень закону слідує, що повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені статтею 235 КУпАП наділені виключно керівники ТЦК, начальники структурних підрозділів РТЦК та СП таких повноважень не мають.

Відповідно, начальник структурного відділу РТЦК не наділений повноваженнями згідно із законом проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, зокрема й за ст. 210 КУпАП.

Даних про те, що начальник виконував обов`язки керівника ТЦК під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у справі не міститься.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено неповноважною особою.

Крім того, накладаючи адміністративне стягнення за ч. 3 ст.210 КУпАП, посадова особа ТЦК вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у грошовій сумі - 5100 грн (триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), який, крім іншого, взагалі не передбачений санкцією частини 3 статті 210 КУпАП.

З урахуванням наведеного, винесення постанови неповноважною особою, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, є самостійними підставами для скасування оскаржуваної постанови.

Суд наголошує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні відносно суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд позов задовольнив частково, скасував постанову ТЦК і справу направив на новий розгляд до ТЦК.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.