Родина купила квартиру у продавця, який набув право власності через рішення суду, яке згодом було скасоване: Верховний Суд вирішив, що прокурор правомірно витребував у них квартиру

Родина придбала квартиру, перевіривши, що право власності було зареєстроване за продавцем, зробила там ремонт та заселилася з неповнолітньою дитиною. Втім, як виявилося, продавець квартири набула право власності через рішення суду, а сама квартира була комунальною власністю. Згодом, вже після продажу спірної квартири родині, відповідне рішення суду було скасоване.

Прокурор вирішив звернутися до суду про витребування цієї квартири від покупців квартири, а родина, в свою чергу, вважала себе добросовісними набувачами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 27 квітня 2023 року у цій справі №199/4884/17 вирішив, що родина все ж має віддати квартиру місту.

На думку Верховного Суду, витребування квартири у набувачки не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки набувачка, із власності якої витребовується квартира, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до продавця про відшкодування збитків.

Історія справи

У липні 2017 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до набувача квартири про витребування майна із «чужого незаконного володіння».

Так, спірна квартира була комунальною власністю Дніпровської міської ради. На підставі ордера на житлове приміщення та рішення засідання житлової комісії військової частини від 11 липня 2003 року вона була надана чоловіку та членам його сім`ї – дружині і сину (згодом ця дружина виступила продавцем квартири).

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського райсуду Дніпропетровська від 1 вересня 2016 року у справі № 202/5382/16-ц було частково задоволено позовні вимоги цієї дружини до інших осіб, третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та визнання права власності. Вказаним рішенням за дружиною визнано право власності на квартиру.

18 листопада 2016 року державним реєстратором Кам`янської міської ради проведено державну реєстрацію права власності дружини на зазначену квартиру.

Згодом, відповідно до договору купівлі-продажу від 25 листопада 2016 року вона відчужила вказану квартиру іншій особі.

Втім, ухвалою Індустріального райосуду Дніпропетровська від 1 грудня 2016 року (тобто, вже після продажу) згадане додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду, на підставі якого було оформлено право власності на продавця квартири, було скасовано.

Отже, у продавця, як вважає прокурор, було відсутнє право власності на спірне майно і, відповідно, відсутнє право продавати квартиру. Крім того, квартира є комунальною власністю Дніпра, вибула з володіння міської ради незаконно, поза волею, а тому має бути витребувана у набувачки за договором.

У серпні 2018 року особа, яка набула квартиру, звернулася до суду із позовом до продавця квартири і Дніпровської міської ради про визнання добросовісним набувачем, у якому просила суд визнати її добросовісним набувачем квартири на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 листопада 2016 року.

Зазначала, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартира належала на праві власності продавцю та була зареєстрована за нею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вважала себе добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки під час укладення договору купівлі-продажу у продавця було належно оформлене право власності на квартиру.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського райсуду від 28 березня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки та додаткового рішення від 28 березня 2019 року, позов керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради залишено без задоволення.

Позов про визнання добросовісним набувачем теж залишено без задоволення.

Рішення суду мотивоване тим, що прокурор не ставить питання про визнання договору купівлі-продажу недійсним, на час вирішення справи він є чинним, а тому позов про витребування майна з чужого незаконного володіння є передчасним та задоволенню не підлягає.

Крім того, набувачка квартири здійснила там ремонт, що підтверджується відповідними квитанціями, доданими до матеріалів справи, та проживає в ній.

Відмовляючи в задоволенні позову набувачки квартири, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлена недобросовісність покупця при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири, яка є юридично необізнаною та сплатила грошові кошти за договором купівлі-продажу, а тому встановлення її добросовісним набувачем у судовому порядку не вимагається.

Втім, постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу Першого заступника прокурора в інтересах Дніпровської міської ради задоволено частково. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-270св20).

Згодом, постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2021 року апеляційні скарги Першого заступника прокурора задоволено.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позову керівника прокуратури скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов керівника місцевої прокуратури задоволено.

Витребувано від набувачки квартиру.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов прокурора, суд апеляційної інстанції виходив із того, що квартира вибула з володіння власника на підставі скасованого додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду від 1 вересня 2016 року у справі  № 202/5382/16-ц, а тому є такою, що вибула поза волею її власника.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року стягнуто з набувачки квартири на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 12 800 грн.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу набувача квартири залишено без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2021 року залишено без змін.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування квартири у власність м. Дніпра, оскільки вказана квартира вибула з її володіння поза волею територіальної громади м. Дніпра, на підставі скасованого додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровська від 1 вересня 2016 року у справі № 202/5382/16-ц. При цьому судом враховано, що продавець власником квартири не була, спірним приміщенням користувалася на підставі ордера, який не надавав їй прав на продаж квартири.

Верховний Суд вважав, що витребування квартири у набувачки не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки набувачка, із власності якої витребовується квартира, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до продавця, у якої вона придбала цю квартиру, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Нова касаційна скарга

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року, екс-чоловік набувачки квартири, який діє в інтересах сина, просив ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову керівника місцевої прокуратури.

Мотивував тим, що предметом спору є витребування спірного майна від його екс-дружини на користь територіальної громади. На утриманні дружини є малолітній син, який фактично проживає та зареєстрований у спірній квартирі. Отже, права малолітньої дитини оскаржуваними судовими рішеннями порушені, зокрема право на достатній рівень життя та на право володіння і користування майном.

Зазначає, що до участі у справі не було залучено орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, хоча 24 травня 2018 року відповідне клопотання було заявлено.

При цьому посилається на те, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки була придбана за час перебування його та набувачки у шлюбі, відтак, судами порушено норми процесуального права у зв`язку з незалученням його до участі у справі.              

Про існування оскаржуваних судових рішень він дізнався 26 листопада  2021 року від колишньої дружини. Також просив поновити строк на касаційне оскарження.

Позиція Верховного Суду

КЦС ВС вирішив, що касаційна скарга чоловіка, який діє в інтересах сина, задоволенню не підлягає.

Як зазначив КЦС ВС, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі №6-54цс17).

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження №12-104гс19) власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, чоловік , який діє в інтересах сина, зазначає, що позов керівника прокуратури про витребування майна з чужого незаконного володіння не підлягає задоволенню, отже, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для його задоволення.

Справа розглядалася судами неодноразово та була предметом касаційного розгляду. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2021 року, розглядаючи касаційну скаргу відповідача у справі (набувачки квартири) на постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2021 року, надав правову оцінку висновкам суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову керівника місцевої прокуратури про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Основною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень заявник зазначає порушення прав малолітньої дитини, який проживає та зареєстрований у спірній квартирі, на достатній рівень життя, право володіння і користування майном та незалучення до участі у справі органу опіки та піклування.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги. Зазначене виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.

Верховним Судом за результатами перегляду постанови Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2021 року не встановлено порушень апеляційним судом вимог статей 263-265 ЦПК України, відтак висновки апеляційного суду про наявність підстав для витребування квартири у власність м. Дніпра, оскільки вказана квартира безпідставно вибула з її володіння поза волею територіальної громади м. Дніпра, відповідають нормам матеріального права.

Верховним Судом надавалася оцінка доводам зустрічного позову набувачки до продавця квартири і Дніпровської міської ради про визнання її добросовісним набувачем спірної квартири та не встановлено наявності підстав для його задоволення. При цьому судом роз`яснено, що набувачка не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до продавця, у якої вона придбала цю квартиру, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Посилання заявника на порушення прав малолітнього, який проживає та зареєстрований у спірній квартирі, не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на те, що неповнолітні діти набувають прав на користування житлом лише у разі набуття такого права батьками або законними представниками.

Відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Таких вимог у цій справі не заявлено.

Ураховуючи наведене, судами не порушено прав малолітнього .

У зв`язку з викладеним, доводи заявника про те, що 24 травня 2018 року набувачка заявляла клопотання про залучення до участі у розгляді справи органу опіки та піклування, не мають правового значення.

Посилання заявника на неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №1612/2343/12 (провадження № 61-6301св18), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлено інші фактичні обставини, відмінні від справи, яка є предметом касаційного перегляду.

З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.

Отже, КЦС ВС касаційну скаргу чоловіка, який діє в інтересах сина, залишив без задоволення.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.