Навіть за неявки потерпілої в судові засідання 15 разів, не можна вважати, що кримінальне провадження стало приватним, і прирівнювати це до відмови від обвинувачення, - позиція ВС

За відсутності відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення навіть за умови неявки потерпілого в судові засідання не можна вважати, що кримінальне провадження набуло форми приватного, і прирівнювати таку неявку до відмови від обвинувачення у зв’язку з тим, що відповідне обвинувачення набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення, якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді.

Обов’язковою умовою для застосування судом ч. 6 ст. 340 КПК є відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення. Про це зазначила колегія суддів Першої судової палати ККС ВС у постанові від 10.08.2023 по справі № 369/16015/19.

Обставини справи

Місцевий суд закрив кримінальне провадження за ч. 1 ст. 191 КК на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення. В цій ухвалі місцевий суд обґрунтував своє рішення тим, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК, яка діяла на момент вчинення інкримінованого діяння, пред’явлене обвинувачення є приватним, а потерпіла в судові засідання не з’явилася 15 разів, про поважні причини своєї неявки не повідомила.

Апеляційний суд залишив без зміни цю ухвалу.

У касаційній скарзі прокурор стверджує, що в матеріалах провадження відсутня постанова прокурора про відмову від підтримання державного обвинувачення, тому, суд безпідставно закрив кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, а неявку потерпілої в судові засідання суд першої інстанції помилково сприйняв як відмову від підтримання обвинувачення.

Позиція ККС ВС

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду скасував ухвалу місцевого суду та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

ККС вважає, що правила відмови від підтримання державного обвинувачення встановлено ст. 340 КПК, ч. 1 якої передбачено, що, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред’явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст. 341 КПК повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Стаття 340 КПК викладена законодавцем у певній послідовності, і це означає, що одній дії повинна передувати інша, з огляду на те, що суд вправі застосувати положення ч. 6 ст. 340 КПК лише після відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення. Однак матеріали цього кримінального провадження свідчать про те, що прокурор у суді першої інстанції не відмовлявся від підтримання державного обвинувачення.

Не містять матеріали кримінального провадження й постанови про таку відмову, як того вимагають правила ч. 1 ст. 340 КПК.

Безумовно кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 191 КК за правилами КПК може бути розпочато лише за заявою потерпілого (п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК в ред., чинній до 10.01.2019), однак застосуванню ч. 6 ст. 340 КПК повинна передувати відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення, оскільки без такої, навіть за умови неявки потерпілої в судові засідання, не можна вважати, що кримінальне провадження набуло форми приватного, і прирівнювати таку неявку до відмови від обвинувачення.

Адже відповідне обвинувачення набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення, якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді.

Водночас у зазначеній справі місцевий суд залишив поза належною увагою положення ст. 325 КПК, згідно з яким, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з’ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 КПК. Суд першої інстанції не використав названих можливостей, наданих КПК, у повній мірі та не забезпечив належного розгляду кримінального провадження.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.