Верховний Суд переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства до Головного управління Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Суть спірних правовідносин у цій справі полягала у тому, що відповідач відмовив Товариству у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з тієї підстави, що позивач не надав у пакеті документів до заяви про отримання ліцензії акта введення в експлуатацію резервуарних АЗС.
При цьому Товариство вважало, що така відмова ГУ ДПС є протиправною, оскільки АЗС є пересувним виробом заводського виготовлення, розміщеним без улаштування фундаменту та без проведення будь-яких будівельних робіт, що унеможливлює надання акта введення в експлуатацію об`єкта. Водночас, Товариством до заяви про надання ліцензії долучено дозволи Головного управління Держпраці про виконання робіт підвищеної небезпеки та про експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали такі доводи позивача та задовольнили позов, керуючись тим, що наданих Товариством для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним документів достатньо для прийняття позитивного рішення про надання ліцензії, а вимога ГУ ДПС про надання акта введення в експлуатацію АЗС є безпідставною, оскільки будь-яких будівельних робіт щодо розміщення резервуарних АЗС не проводилося.
Проте, Верховний Суд вказав на передчасність таких висновків судів попередніх інстанцій, скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд керуючись статтями 6 та 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також пунктом 1 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року №1340, встановив, що повноваження щодо видачі акта про введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), покладено на Державну інспекцію архітектури та містобудування України та її територіальні органи.
Водночас, за нормами статті 21 Закону України «Про охорону праці» та пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Суд встановив, що повноваження щодо надання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки покладається на Держпраці та її територіальні органи. При цьому, як вбачається зі змісту частини восьмої статті 21 Закону України «Про охорону праці», видача дозволу на експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування, яке, зокрема прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації.
На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалюючи рішення про зобов`язання ГУ ДПС видати Товариству ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за відсутності актів введення в експлуатацію пересувних об`єктів підвищеної небезпеки, суди вирішили питання про відсутність у ДІАМ, зокрема, обов`язку забезпечувати безпеку експлуатації таких об`єктів, та, разом з тим, вказали, що такий обов`язок у цій справі покладається виключно на відповідне управління Держпраці, яке видало дозволи на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Тобто фактично, суди вирішили питання про наявність/відсутність обов`язків відповідних субʼєктів владних повноважень – ДІАМ та Держпраці, не залучивши їх до участі у справі та не з’ясувавши їх позицію з цього приводу.
Суд вказав, що в адміністративному судочинстві для залучення до справи осіб, чиїх прав та обов`язків може стосуватися судове рішення, та з метою офіційного та повного з`ясування всіх обставин у справі, діє інститут третьої особи.
Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки рішення у цій справі стосується наявності або відсутності у позивача обов`язку щодо долучення до заяви на отримання ліцензії на здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним документів, виданих ДІАМ щодо підтвердження введення в експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки – резервуарних АЗС за адресою провадження господарської діяльності позивача, а також достатність для безпечної експлуатації цих резервуарів дозволів Держпраці на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, відповідно, ухвалення судового рішення у цій справі безпосередньо впливає на обов`язки у сфері безпечного середовища для необмеженої кількості осіб таких субʼєктів владних повноважень як ДІАМ та Держпраці. Однак, ці суб’єкти не були залучені до розгляду справи ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції.
Суд також зазначив, що залучення до участі ДІАМ та Держпраці у цій справі всебічному розгляду справи, правильному вирішенню спору, встановленню дійсного характеру спірних правовідносин та, як наслідок - запобіганню ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення, а також сприятиме гарантуванню необмеженій кількості осіб права на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Постанова Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі №560/5937/22v (адміністративне провадження № К/990/6981/23).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.