Суд зобов’язав військову частину розглянути рапорт військовослужбовця про звільнення зі служби, який той подавав 6 разів

Військовослужбовець звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини, в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненаданні відповіді на рапорт щодо його звільненні з військової служби за статтею 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», а також відповідно до Постанови КМУ від 12 червня 2013 р. №413, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку із здійсненням постійного догляду за дідом, який є інвалідом І групи.

Також він просив зобов`язати військову частину розглянути рапорт про його звільнення з військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині на посаді гранатометника. Останні 5 років постійно проживав разом та опікувався за дідом, 1954 р. н., якому поставлено діагноз – атрофія зорових нервів, ускладнена глаукома обох очей, ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний тощо.

Відповідно до посвідчення від 26.11.2003 року дід є інвалідом І групи довічно і потребує постійного стороннього догляду та допомоги з боку позивача, 1999 р. н.

Як зазначає позивач, на початку 2023 року виникла необхідність у сторонньому догляді за дідом.

З червня 2023 року позивач неодноразово (близько 6 разів) подавав рапорти командуванню військової частини на звільнення його з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду. Також він подавав три скарги до Генштабу.

Відповіді від військової частини він не отримав, і вважає таку поведінку бездіяльністю.

Що вирішив суд

Надаючи правову оцінку спірній бездіяльності відповідача, суд зазначає наступне (рішення від 26 липня 2024 року, справа № 380/29561/23).

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів будь-якого розгляду вищевказаного рапорту позивача по суті.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що відповідачем не зроблено.

Таким чином, спірна бездіяльність відповідача є протиправною, відтак в цій частині позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини про ненадання відповіді на рапорт щодо його звільненні з військової служби за сімейними обставинами, підлягають задоволенню.

Про позовні вимоги позивача в частині зобов`язати відповідача розглянути рапорт про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами, суд зазначив, що ефективним та належним (щодо розглядуваних правовідносин) способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути по суті рапорт позивача, відтак, в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.