ВС про зарахування домашнього арешту в строк покарання: один день не можна полічити двічі

Перша судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду 16 липня 2026 року розглянула справу № 750/645/24 щодо засудженого за шахрайство та, зокрема, перевірила правильність зарахування у строк покарання періодів попереднього ув’язнення і цілодобового домашнього арешту.

Обставини справи

У листопаді 2023 року невстановлена слідством особа зателефонувала потерпілому та, назвавшись лікарем із Москви, повідомила, що його дочка нібито потрапила в автомобільну аварію і для її негайного лікування необхідно передати 20 000 доларів США через представника лікарні.

Того ж дня обвинувачений прибув до квартири потерпілого, назвався представником лікаря та отримав від нього 5000 грн і 1500 доларів США. Загальна сума коштів, якими він за попередньою змовою з іншою особою заволодів шляхом обману, становила 59 652 грн.

Деснянський районний суд м. Чернігова визнав чоловіка винуватим за ч. 2 ст. 190 КК та призначив три роки обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Після касаційного перегляду та нового апеляційного розгляду Чернігівський апеляційний суд скасував вирок у частині покарання і призначив два роки обмеження волі без застосування ст. 75 КК.

При цьому апеляційний суд зарахував у строк покарання тримання під вартою з 30 листопада до 2 грудня 2023 року та цілодобовий домашній арешт з 2 грудня 2023 року до 5 червня 2024 року, зазначивши загальний результат — 368 днів обмеження волі.

Прокурор оскаржив такий розрахунок, вказуючи, що апеляційний суд зайво зарахував значний строк покарання. Захист, своєю чергою, наполягав на надмірній суворості покарання та можливості звільнення засудженого від його відбування з випробуванням.

Позиція Верховного Суду

Суд зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.

Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Таким чином, законодавцем визначено, що явно несправедливим через м’якість або суворість покарання може бути саме за видом чи розміром. На думку колегії суддів, наведена в касаційній скарзі позиція сторони захисту щодо суворості призначеного засудженому покарання є необґрунтованою.

ВС вказав, що відповідно до п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Так як 28 березня 2024 року набув чинності Закон України від 23 серпня 2023 року № 3342-IX, яким ст. 72 КК доповнено ч. 7, відповідно до якої суд зараховує домашній арешт у строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 1 цієї статті, у співвідношенні три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Суд також нагадав, що згідно із ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі.

ВС встановив, що цілодобовий домашній арешт було застосовано до обвинуваченого 2 грудня 2023 року. Після того як 5 червня 2024 року вирок місцевого суду набрав законної сили за результатами першого апеляційного розгляду, цей запобіжний захід припинив свою дію та надалі не обирався, навіть після скасування Верховним Судом відповідної ухвали апеляційного суду.

Суд зазначив, що апеляційний суд, постановляючи вирок за результатами нового розгляду, правильно визначив необхідність зарахування строку тримання під вартою та періоду цілодобового домашнього арешту, однак допустив помилку в розрахунку, зазначивши загальний строк 368 днів обмеження волі.

ВС визнав обґрунтованим зарахування трьох днів тримання під вартою — 30 листопада, 1 та 2 грудня 2023 року — з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі. Таким чином, цей період становить шість днів обмеження волі.

Водночас Верховний Суд звернув увагу, що прокурор у своєму розрахунку зарахував 2 грудня 2023 року як до періоду тримання під вартою, так і до періоду домашнього арешту.

Суд вказав, що один і той же день зараховано двічі, що не передбачено чинним положенням ст. 72 КК.

При цьому Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у своїх рішеннях звертав увагу на необхідність застосування норм кримінального закону в спосіб, більш сприятливий для особи.

Тому ВС зазначив, що 2 грудня 2023 року необхідно врахувати саме відповідно до положень п. «б» ч. 1 ст. 72 КК, оскільки зарахування цього дня відповідно до зазначеної норми є більш сприятливим для засудженого способом зарахування строку, ніж спосіб, передбачений ч. 7 ст. 72 КК.

Отже, період цілодобового домашнього арешту Верховний Суд визначив з 3 грудня 2023 року до 5 червня 2024 року.

ВС вказав, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідають два дні обмеження волі, що складає 124 дні обмеження волі: загалом 186 днів домашнього арешту / 3 = 62 дні позбавлення волі, або 62 × 2 = 124 дні обмеження волі, але аж ніяк не 368 днів.

Верховний Суд також погодився з можливістю виправити такий помилковий розрахунок без направлення справи на новий розгляд.

Суд зазначив, що, не врахувавши відповідних норм кримінального закону та не провівши належного розрахунку з наведенням мотивів у вироку, апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та, як наслідок, неправильно застосував ч. 7 ст. 72 КК.

Щодо доводів захисту про можливість застосування ст. 75 КК Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відсутність для цього достатніх підстав. Суд врахував, що йшлося про корисливий нетяжкий злочин, заволодіння 59 652 грн та позбавлення коштів потерпілого похилого віку.

ВС зазначив, що навіть наявність позитивної характеристики та кількох обставин, що пом’якшують покарання, не можуть бути визнані достатніми підставами для застосування ст. 75 КК і звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання.

Таким чином, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора та змінив вирок апеляційного суду. У строк покарання засудженому зараховано попереднє ув’язнення з 30 листопада до 2 грудня 2023 року як шість днів обмеження волі та цілодобовий домашній арешт з 3 грудня 2023 року до 5 червня 2024 року як 124 дні обмеження волі.

Ключове практичне значення постанови полягає в підході до застосування частин 1 і 7 ст. 72 КК: один календарний день не може бути двічі зарахований у строк покарання за різними правилами. Якщо ж до такого дня потенційно можуть застосовуватися різні правила перерахунку, Верховний Суд виходить із необхідності застосування кримінального закону у більш сприятливий для особи спосіб.

Касаційну скаргу захисника Суд залишив без задоволення, касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнив частково, а вирок апеляційного суду в іншій частині залишив без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.